Постановление суда № 38353311, 18.04.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 квітня 2014 року Справа № 906/1304/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Удовиченка О.С., Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. розглянувши матеріали касаційної скарги на рішення та на постанову у справі господарського суду Приватного малого підприємства "Ріко" господарського суду Житомирської області від 25.11.2013 року Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року №906/1304/13 Житомирської області за позовом до про Приватного малого підприємства "Ріко" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Житомирська дорожньо-експлуатаційна дільниця" стягнення 70505,08 грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватне мале підприємство "Ріко" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Житомирська дорожньо-експлуатаційна дільниця" про стягнення 70505,08 грн. боргу за договором № б/н від 27.11.2008 року, з яких 62923,26 грн. - основний борг, 4783,89 грн. - пеня, 3420,39грн. - 3% річних та 377,54грн. - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.11.2013 року (суддя Машевська О.П.) визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 24.11.2011 року до договору від 27.11. 2008 року з моменту вчинення (укладення) ; у позові про стягнення 70505,08 грн. - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2013 р. у справі №906/1304/13 залишено без змін, апеляційну скаргу приватного малого підприємства "Ріко" - без задоволення.

Не погодившись з прийнятими судовими актами Приватне мале підприємство "Ріко" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, однак подана скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України.

Згідно вимог ч. 4 ст. 111 ГПК України, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 ст. 4 закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розміри ставок судового збору встановлено ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

За подання касаційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Якщо в одній позовній заяві об'єднано вимоги немайнового та майнового характеру, судовий збір підлягає оплаті за ставками, встановленими для позовів як майнового, так і немайнового характеру (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір"" № 01-06/1625/2011 від 21.11.2011 року).

Зі змісту заявлених Приватним малим підприємством "Ріко" вимог вбачається, що оскаржувач у касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2013 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року, тобто заявляє вимоги майнового і немайнового характеру відповідно. Отже, загальна сума судового збору, яка підлягає до сплати скаржником за подання касаційної скарги до суду 1766,10 грн.

При цьому, долучене у матеріали касаційної скарги платіжне доручення № 989 від 03.03.2014 року свідчить, що Приватним малим підприємством "Ріко" за подання касаційної скарги на рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у цій справі сплачено 1278 грн. 90 коп., що не відповідає встановленому ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розміру судового збору при подання касаційної скарги.

За таких підстав, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про недотримання Приватним малим підприємством "Ріко", при поданні касаційної скарги, приписів ч. 4 ст. 111 ГПК України, що, згідно з положеннями п. 4) ч. 1 ст. 1113 ГПК України, має наслідком повернення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ст. 1113, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Приватного малого підприємства "Ріко" на рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2013 року та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року у справі №906/1304/13 повернути скаржнику.

Головуючий Удовиченко О.С.

Судді Міщенко П.К.

Поліщук В.Ю.