№ 3829027, 21.05.2009, Сокирянський районний суд Чернівецької області

№ 2-а-1120/09

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2009 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі :

головуючого-судді Римлянської Г.О.

при секретарі Сімак О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача – Сокирянська районна державна адміністрація Чернівецької області про стягнення недоотриманих сум соціальної допомоги, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 . звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача – Сокирянська районна державна адміністрація Чернівецької області про стягнення недоотриманих сум соціальної допомоги. Вказав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у 1986 році (категорія 2) і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон) для таких осіб.

У відповідності до абзацу 4 ч. 4 ст. 48 Закону учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. У відповідності до ч. 5 ст. 48 зазначеного Закону, дана щорічна допомога виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У відповідності до ч.7 ст. 48 розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Органом соціального захисту населення по місцю його проживання є відповідач – управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації (надалі УПСЗН).

На протязі періоду 2003-2008 років відповідач сплачував йому грошову щорічну допомогу, передбачену абзацом 4 ч. 4 ст. 48 Закону у заниженому розмірі, в зв’язку з тим що виплати у саме такому розмірі були передбачені Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і від 12 липня 2005 року №562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”./span>

Відповідно до вимог абзацу 4 ч. 4 ст. 48 Закону, з врахуванням відповідних положень Законів України „Про державний бюджет України” на відповідні роки, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати та з врахуванням дат здійснення відповідачем фактичних виплат щорічної допомоги, йому належали до виплати платежі по щорічній допомозі на оздоровлення в розмірах: в 2003 р. станом на 25.08.2004 р. – 1025 грн.; в 2004 р. станом на 08.04.2005 р. – 1025 грн.; в 2005 р. станом на 17.03.2005 р. – 1750 грн.; в 2006 р. станом на 29.09.2006 р. – 1875 грн.; в 2007 р. станом на 30.03.2007 р. – 2000 грн., в 2008 р. станом на 03.12.2008 р. – 3025 грн. При цьому всупереч вимогам Закону відповідачем йому були виплачені платежі по щорічній допомозі на оздоровлення в занижених розмірах: в 2003 р. – на суму 998,30 грн.; в 2004 р. – на суму 1025 грн.; в 2005 р. – на суму 1650 грн.; в 2006 р. – на суму 1775 грн.; в 2007 р. – на суму 1900 грн.; в 2008 р. – на суму 2925 грн., а всього за період з 2003 по 2008 р. відповідачем йому було недоплачено 10273 грн. 30 коп.

Просить дії та бездіяльність відповідача по неповній виплаті належної йому у відповідності до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” щорічної грошової допомоги на оздоровлення визнати незаконними та стягнути з УПСЗН на його користь недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення: за 2003 р. – 998,30 грн.; за 2004 р. – 1025 грн.; за 2005 р. – 1650 грн.; за 2006 р. –1775 грн.; за 2007 р. – 1900 грн., за 2008 р. – 2925 грн., а всього - 10273 грн. 30 коп.

Позивач в судове засідання не з’явився, однак подав на адресу суду заяву, якою відмовився від позовних вимог в частині стягнення допомоги за 2003-2004 роки, а в іншій частині підтримує позовні вимоги та просить суд розглянути справу без його присутності.

Представник відповідача також не з’явився в судове засідання, подавши до суду заяву про розгляд справи без його присутності та заперечення на позов.

В запереченні відповідач вказує, що виплати позивачу здійснено відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законів України „Про державний бюджет України” на 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роки, Постанов Кабінету Міністрів України, а згідно ст. 95 Конституції України виключно Законами про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Також, відповідно до Бюджетного кодексу України та Конституції України видатки державного бюджету, за яким виплачується компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю та допомога на оздоровлення, здійснюються тільки в межах державного бюджету відповідного року.

Наполягає на застосуванні позовної давності.

Представник третьої особи в судове засідання також не з’явилася, подавши до суду заяву, в якій заперечує проти позовних вимог з підстав, наведених в запереченні на позов представника відповідача та просить розглянути справу без її присутності.

За таких обставин, судом ухвалено розглянути справу без присутності сторін та представника третьої особи та підставі наявних доказів.

Судом встановлено, що позивач, який до 15.09.2008 року проживав в м.Сокиряни, є особою, евакуйованою із зони відчудження Чорнобильської АЕС у 1986 році та відноситься до другої категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії А № НОМЕР_1 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Львівською ОДА. З 2005 року і по 29.10.2008 р. позивач перебував на обліку у відповідача.

У відповідності до абзацу 7 ч.4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 2 категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п*яти мінімальних заробітних плат.

Згідно ч.5 ст. 48 вищевказаного Закону дана щорічна допомога виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, а згідно ч.7 ст.48 розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати

Органом соціального захисту населення по місцю попереднього проживання позивача в 2005-2008 роках є відповідач – управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області.

На протязі 2005-2008 років відповідач сплачував позивачу грошову щорічну допомогу, передбачену абзацом 4 ч.4 ст. 48 Закону посилаючись на Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12.07.2005 р. №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. В 2005,2006,2007 та 2008 роках, крім того, відповідач посилався на Закони України „Про Державний бюджет України” на 2006, 2007,2008 роки.

Такі дії відповідача є неправомірними, оскільки суперечать вимогам закону.

Постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, суперечать іншим нормам законів.

Згідно ст.9 ч.4 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 82 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2006 р. у розмірі 350 грн., з 01.07.2006 р. у розмірі 375 грн. на місяць.

Згідно ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2007 р. у розмірі 400 грн. на місяць.

Згідно ст. 59 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2008 р. у розмірі 515 грн. на місяць.

Діючи у відповідності до вимог Закону, відповідач повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 8200 грн.:

- в 2005 р., станом на 17.03.2006 р., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 350 грн. х 5 = 1750 грн.;

- в 2006 р., станом на 29.09.2006 р., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 375 грн. х 5 = 1875 грн.;

- в 2007 р., станом на 30.03.2007 р., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 400 грн. х 5 =2000 грн.

- в 2008 р., станом на 01.01.2008 р., виходячи з розміру мініфмальної заробітної плати 515грн. х 5 = 2575 грн.

Фактично позивачу виплачено щорічну допомогу на оздоровлення: в 2005 р. – 100 грн.; в 2006 р. – 100 грн.; в 2007р. – 100 грн., в 2008 р. – 100 грн.

Вищенаведеними постановами та законами передбачено виплату громадянам, евакуйованим із зони відчудження Чорнобильської АЕС щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі меншому, порівняно із розміром такої допомоги, передбаченим ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Обмежуючи розмір виплат позивачу, відповідач виходив з того, що вищезазначеними Законами про Державний бюджет України та Постановами Кабінету Міністрів України правомірно, з урахуванням реальних можливостей бюджету, визначено зазначений розмір допомоги.

Таким чином позивачу відповідачем недоплачено:

- 2005 році – 1650 грн. /1750 грн. – 100 грн./;

- в 2006 році – 1775 грн. / 1875 грн. – 100 грн./;

- в 2007 році – 1900 грн. / 2000 грн. – 100 грн./;

- в 2008 році - 2475 грн. /2575 грн. – 100 грн./.

Всього за період з 2005 по 2008 р. відповідачем було недоплачено позивачу – 7800 грн. /8200 грн. – 400 грн./.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Зі змісту вимог Законів України „Про Державний бюджет України” на 2005, 2006, 2007,2008 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм ст. 48 Закону №796-Х11.

Згідно ст. 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою Закон доповнений 05.10.2006 р., дія положень Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 та від 22.95.2008 р. №10 -рп положення Законів України про Державний бюджет України на 2007 рік та 2008 рік в частині зупинення дії Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо виплати компенсацій та допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, дії відповідача, які полягають у виплаті позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірах, менших ніж встановлено Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” протягом 2005-2008 років є неправомірними.

Суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки про неправомірність дій відповідача дізнався в березні 2009 року, коли дізнався про існування рішень Верховного Суду України, Вищого Адміністративного Суду України по аналогічних справах та рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. щодо неконституційності положень державного бюджету України в частині виплат грошової допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і ця обставина не оспорюється сторонами та представником третьої особи.

Виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги підлягають до задоволення зі стягненням з відповідача судових витрат на користь держави.

На підставі ст.cт. 48,71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» № 2285-ІV від 23.12.2004 року, cт. 82 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» №3235-ІV від 20.12. 2005 року, ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489–V від 19.12.2006 року, ст. 59 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про

внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107-УІ, Рішень Конституційного Суду України № 6-п/2007 від 09.07.2007 року та 22.05.2008 р. №1—рп „Про соціальні гарантії громадян”,

ст.ст. 22 ч.3, 19 ч.2 Конституції України та керуючись

ст.ст. 17,18, 158-163,167 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області по неповній виплаті належної ОСОБА_1 на підставі ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічної грошової допомоги на оздоровлення, визнати незаконною.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області з р/р - 35210004001948 в ГУДК у Чернівецькій області, код ЄДРПОУ - 03196311, МФО - 856135 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., жителя АДРЕСА_1 7800 /сім тисяч вісімсот/ гривень 30 коп.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Сокирянської райдержадміністрації Чернівецької області на користь держави судовий збір в розмірі 78 /сімдесят вісім/ гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сокирянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Головуючий: