Постановление суда № 38289426, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К-41743/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Кінаша А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010

у справі № 2а-44904/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехспорт»

до 1. Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області,

2. Державної податкової адміністрації України у Полтавській області

про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010, позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано рішення Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.03.2009 № 0002042303/728 та № 0002052303/729.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПА у Полтавській області проведено перевірку щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки в належному позивачеві магазині «Автотехспорт», розташованого за адресою: вул. Московська, 8, м. Кременчук Полтавської області, за результатами якої складено акт від 12.02.2009 № 00007426/0321/16/03/23/24563021. На підставі цього акту перевірки прийнято відповідачем оспорювані позивачем рішення про застосування штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, за рішенням відповідача від 05.03.2009 № 0002042303/728 до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 20000,00 грн. на підставі ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР за порушення вимог п. 1 ст. 3 цього закону, що полягало в непроведенні розрахункової операції в сумі 4000,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій.

За рішенням відповідача від 05.03.2009 № 0002052303/729 до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 3001,80 грн. на підставі ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 98/96-ВР за порушення вимог ч. 2 ст. 2, ст. 3 цього Закону, що полягало у здійсненні торгівельної діяльності з 03.05.2008 по 12.12.2009 без одержання торгового патенту.

Визнаючи нечинними та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010, визнано протиправними дії перевіряючих при проведенні вищевказаної перевірки, оскільки суди встановили, що перевіряючі фактично здійснили контрольну закупку товару, тоді як такі повноваження законом надано лише оперативним підрозділам податкової міліції за умови порушення оперативно-розшукової справи, в результаті чого дійшли висновків про те, що дії перевіряючих носили провокативний характер, виходили за межі повноважень та компетенції.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими оскаржувані судові рішення, оскільки вважає, що суди неповно з'ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порушення контролюючим органом вимог закону щодо проведення перевірки суб'єкта господарювання не може бути самостійною підставою для визнання рішення такого контролюючого органу протиправним.

У разі, коли перевірка відбулася, про що складено акт перевірки, на підставі якого складено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, - правові наслідки протиправних дій контролюючого органу з проведення перевірки є вичерпаними, оскільки після проведення перевірки права суб'єкта господарювання порушують наслідки її проведення - застосування до суб'єкта господарювання за рішенням контролюючого органу штрафних (фінансових) санкцій за встановлені актом перевірки порушення.

У такому випадку предметом розгляду в суді обов'язково має бути суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки зафіксованим актом перевірки порушенням вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, ч. 2 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 98/96-ВР.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Вирішуючи питання щодо порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, суди повинні з'ясувати, чи була здійснена позивачем розрахункова операція в розумінні ст. 1 цього Закону, обов'язковими ознаками якої є приймання від покупця готівкових коштів тощо за місцем реалізації товарів (послуг). При цьому слід врахувати, що розрахунковою операцією, яка має бути проведена через реєстратор розрахункових операцій, є операція, яка включає в себе приймання готівкових коштів та реалізацію товару (продаж товару). Водночас, з огляду на вимоги п. 12 ст. 9 зазначеного Закону, відповідно до яких реєстратори розрахункових операцій не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються, приймання готівкових коштів і отримання товару мають відбутися в одному місці (місці реалізації товару).

Вирішуючи питання щодо порушення вимог ч. 2 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 98/96-ВР, суди повинні дослідити доводи позивача, викладені в позовній заяві, про наявність в нього торгового патенту на здійснення торговельної діяльності.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити частковою

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун