Решение № 38263446, 14.04.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.14р. Справа № 904/1213/14

За позовом Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Житлове комунальне підприємство "Перемога - Сервіс"Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 2 969,49 грн., розірвання договору та виселення

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 - представник (дов № 10/3-145 від 30.12.2013 року)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Житлове комунальне підприємство „Перемога-Сервіс" Дніпропетровської міської ради, та просить суд:

- стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради заборгованість з орендної плати у сумі 2 859,73 грн. та пеню в сумі 109,76 грн.;

- розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 12-ДКП/12 від 06.01.2012 року;

- виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з орендованого комунального нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 15,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на першому поверсі 9-поверхового будинку;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 12-ДКП/12 від 06.01.2012 року щодо своєчасної оплати орендних платежів. Вимога про розірвання договору та виселення ґрунтується на обставинах істотного порушення договору відповідачем.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.03.2014 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 13.03.2014 року на 14.04.2014 року.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.04.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.01.2012 року між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 12-ДКП/12 (а.с.13).

Відповідно до пункту 1.1 договору з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 15,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на першому поверсі 9-поверхового будинку , що перебуває на балансі ЖКП „Перемога-сервіс".

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2.2 договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до акту приймання-передачі від 06.01.2012 року відповідачу було передано об'єкт оренди, зазначений в п.1.1 договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 993,22 грн., без ПДВ /базова за грудень місяць 2011 рік/.

Згідно з пунктом 3.3 договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 50 % від загальної суми орендної плати до загального фонду міського бюджету м. Дніпропетровська на розрахункові рахунки, які відкриті управліннями Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря, як платника податків та зборів, в районних податкових інспекціях м. Дніпропетровська, відповідно з кодом бюджетної класифікації 22080401 - у розмірі 496,61 грн.;

- 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 496,61 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря (частина 1 пункту 3.5 договору).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частинами 1 та 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Цей договір діє з 06.01.2012 року по 24.12.2014 року включно (пункт 10.1 договору).

Позивач вимагає стягнути заборгованість за період з лютого 2012 року по серпень 2013 року.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 2 859,73 грн.

Доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не надано.

Отже, факт не виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати орендних платежів за користування об'єктом оренди матеріалами справи встановлено, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Обов'язок щодо своєчасного внесення орендної плати орендарем передбачено частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України, частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (частина 1 статті 286 Господарського кодексу України).

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з лютого 2012 року по серпень 2013 року у розмірі 2 859,73 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

За несвоєчасну сплату орендної плати позивач здійснив нарахування відповідачу пені за період з 16.02.2012 року по 22.08.2013 року у розмірі 109,76 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 9.2 договору за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу за весь період існуючої заборгованості, у співвідношенні, визначеному у п.3.2 цього договору.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, оскільки нарахування пені відповідно до ч. 6 статті 232 Цивільного кодексу України мало бути припинено 15.07.2012 року. Тому, сума пені, яка підлягає задоволенню становить 4,87 грн.

Окрім вимоги про стягнення грошових коштів позивач заявив вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 12-ДКП/12 від 06.01.2012 року та виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з орендованого комунального нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 15,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на першому поверсі 9-поверхового будинку.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає порушенням зобов'язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені статтею 611 Цивільного кодексу України. Згідно наведеної правової норми у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.6 договору орендар зобов'язаний у місячний термін після укладання цього договору застрахувати об'єкт оренди на користь балансоутрисувача об'єкта оренди від таких страхових випадків, як пожежа, затоплення, пошкодження, протиправні дії третіх осіб, пошкодження від стихійних явищ та інших майнових ризиків тощо, і надати копію договору страхування орендодавцю та блансоутримувачу. Страхування об'єкта оренди здійснювати на підставі вартості об'єкта оренди за незалежною оцінкою, але не нижче від його балансової вартості.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

В порушення умов договору відповідачем не було надано копію договору страхування, на підставі чого можна дійти висновку про те, що орендоване майно не застраховано.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Однак на вимогу однієї із сторін цей договір може бути достроково розірвано за погодженням сторін, а за наявності спору - за рішенням господарського суду. Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" або договором оренди.

Відповідач не виконав умови договору щодо своєчасної оплати орендних платежів та страхування орендного майна, чим допустив істотне порушення договору, оскільки, позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору. Тому, це є підставою для розірвання договору.

Отже, за наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню заявлені вимоги щодо розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 12-ДКП/12 від 06.01.2012 року.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Також, підлягають задоволенню вимоги щодо виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з орендованого комунального нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 15,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на першому поверсі 9-поверхового будинку, оскільки ця вимога є похідною від вимоги про розірвання договору.

Пунктом 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VІ, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем було сплачено суму судового збору у розмірі 4 349,29 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 62 від 07.02.2014 року та № 57 від 07.02.2014 року, але відповідно до чинного законодавства сума судового збору за подання позову у сумі 2 969,49 грн. та за 2 немайнові вимоги (розірвання договору та виселення) становить 4 263,00 грн.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає повернення з державного бюджету України позивачу становить 86,29 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 4 198,47 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 75, ідентифікаційний код 37454258) заборгованість за орендну плату у розмірі 2 859,73 грн., пеню у розмірі 4,87 грн. та судовий збір у розмірі 4 198,47 грн., про що видати наказ.

Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 12-ДКП/12 від 06.01.2012 року.

Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з орендованого комунального нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 15,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на першому поверсі 9-поверхового будинку, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути з державного бюджету України Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 75, ідентифікаційний код 37454258) - 86,29 грн. зайво сплаченої суми судового збору, перераховану платіжним дорученням № 57 від 07.02.2014 року, яке знаходиться у матеріалах справи № 904/1213/14, про що видати ухвалу.

Накази та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текс рішення складено 15.04.2014р.

Суддя Я.С. Золотарьова