Решение № 38190021, 10.04.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16182/13-ц

Провадження № 22-ц/779/911/2014

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Фединяка В.Д.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

третіх осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, представників

КП «Єдиний розрахунковий центр»: Григорчук М.В. і

Гнатюк Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою КП «Єдиний розрахунковий центр» на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 березня 2014 року -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 пред'явила позов до КП «Єдиний розрахунковий центр», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про відшкодування збитків, завданих залиттям квартири. Позовні вимоги мотивовані тим, що з вини відповідача в результаті виходу з ладу стояка системи водовідведення в будинку АДРЕСА_1. Згідно звіту про оцінку майна від 25.08.2013 року вартість відновлювального ремонту складає 16974,20 грн. Посилаючись на те, що відповідач, фактично визнавши свою вину в залитті її квартири, в добровільному порядку відмовляється сплатити заподіяну майнову шкоду, просила стягнути з КП «Єдиний розрахунковий центр» 16974,20 грн завданих матеріальних збитків, 1000 грн на відшкодування моральної шкоди, 800 грн витрат на оплату проведеної експертизи та 229,40 грн судового збору.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 березня 2014 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з КП «Єдиний розрахунковий центр» на користь ОСОБА_2 16974,20 грн заподіяних затопленням матеріальних збитків, 800 грн витрат по оплаті експертизи, 229,40 грн судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням, КП «Єдиний розрахунковий центр» подало апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Судом не було враховано того, що КП «ЄРЦ» діяло в межах наданих йому "Типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд" повноважень. Апелянт вказує, що позивач ОСОБА_2 повинна була повідомити КП «ЄРЦ» про підтоплення її квартири, яке зі слів позивача починалося з 2012 року, натомість вона звернулася лише в серпні 2013 року. При цьому, зазначає представник апелянта, КП «ЄРЦ» одразу ж відреагувало на її звернення та направило комісію для встановлення причин затоплення. Також судом, на думку апелянта, не було встановлено наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями КП «ЄРЦ» як балансоутримувача та шкодою, заподіяною позивачу ОСОБА_2 Крім того, апелянт не погоджується із вартістю відновлювального ремонту, зазначеного у висновку експерта, оскільки в ньому не вказано яке майно оцінювалося та якої саме шкоди зазнала квартира позивачки. Посилаючись на необґрунтованість рішення, апелянт просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники КП «ЄРЦ» апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_2, її представник та треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 апеляційну скаргу заперечили, вважаючи, що позовні вимоги про відшкодування відповідачем шкоди, спричиненої внаслідок залиття квартири, доведені відповідними документальними доказами, які містяться в справі. Рішення суду першої інстанції в даній справі вважають законним і обгрунтованим. Тому просять залишити його в силі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, позивача та її представника, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини випливають із встановлених обставин, 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що належними документальними доказами підтверджується вина КП «ЄРЦ» у підтопленні квартири позивача, і що внаслідок цього була спричинена шкода в розмірі 16974,20 грн. Однак, на думку колегії суддів, повністю з таким висновком погодитись не можна, оскільки його зроблено фактично на припущеннях.

В п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року з наступними змінами "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до норм Цивільного Кодексу України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З матеріалів справи вбачається і не заперечується сторонами, що згідно "Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Івано-Франківську" балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 являється КП «ЄРЦ». Однак, позивачем, яка не проводила ремонт і не витрачала на це власних коштів, являється тільки одним із трьох власників названого вище житлового приміщення, не надано ніяких документальних доказів того, що саме внаслідок триваючих з 2012 року протиправних дій або бездіяльності КП "ЄРЦ" їй було спричинено матеріальну шкоду в істотному розмірі. Відсутні також будь-які об'єктивні докази того, що грибкові утворення у ванні та необхідність у ремонті квартири позивачки із заміною дверної коробки приміщення ванни та керамічної плитки підлоги, унітаза пов'язані саме із триваючим з 2012 року затопленням приміщень водою.

Судом встановлено, що 07.08.2013 року представниками КП «ЄРЦ» за заявою ОСОБА_2 було здійснено огляд квартири АДРЕСА_1, належної на праві власності ОСОБА_2 та членам її сім'ї, та дійсно виявлено мокрі плями на стінах та стелі у ванній кімнаті та туалеті. Однак, причину їх виникнення тоді не вдалося встановити, оскільки ніші, де проходять внутрішньобудинкові мережі водовідведення та водопостачання на той час були замуровані, що унеможливлювало доступ до мереж (копія акту на а.с.9). В акті також не відображено й наслідки останнього залиття, характер та площу ушкоджень квартири. Тоді стояк холодної води працівниками «ЄРЦ» було в підвальному приміщенні перекрито для всіх мешканців квартир. Однак, невдовзі знову відбулось залиття цієї квартири водою, оскільки невідомими особами кран на мережі водопостачання будинку ще до ремонту чи заміни стояка було відкрито самовільно, без погодження з КП «ЄРЦ» (акт - а.с.69).

З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2013 року, тобто за місяць до виявлення затоплення квартири позивача, представниками КП «ЄРЦ» при огляді будинку АДРЕСА_2 було встановлено, що мережі холодного водопостачання, гарячого водопостачання та водовідведення потребують заміни (копія акту №03-13/05-14 на а.с.68). І така запланована КП «ЄРЦ» заміна труб була проведена у вересні 2013 року.

Позивачем не було доведено об'єктивними документальними доказами посилання на те, що необхідність ремонту квартири виникла внаслідок залиття квартири, яке відбувалось протягом тривалого періоду часу в 2012-2013 роках або ж одноразового залиття 07.08.2013 року, і що це було наслідком бездіяльності КП «ЄРЦ». На думку колегії суддів, якщо ж навіть припустити, що це відповідає дійсності, то в такому випадку істотному збільшенню шкоди сприяло те, що ОСОБА_2, як споживач послуг, всупереч п.4.3 «Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій в м.Івано-Франківську» своєчасно не повідомила виконавця послуг про виявлення несправностей в інженерних мережах, і не надала доступ до них. За наведених обставин твердження ОСОБА_2 про те, що факт заміни труби водопостачання будинку у вересні 2013 року є достатнім доказом вини КП «ЄРЦ» у спричиненні їй матеріальної шкоди в загальній сумі 16974 грн 20 коп є безпідставним.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в даній справі про стягнення в користь ОСОБА_2 з КП «ЄРЦ» коштів в істотному розмірі у відшкодування шкоди не являється законним і обґрунтованим. Тому оскаржене рішення не може бути залишене в силі. В даному випадку є правові підстави для ухвалення нового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 313, 314, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу КП «Єдиний розрахунковий центр» задовольнити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 11 березня 2014 року в даній справі скасувати.

Ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» про стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

В.Д. Фединяк