№ 38120967, 08.04.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/130/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко О.А., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про зобов'язання внести відомості в місцеву базу даних суб'єктів підприємницької діяльності щодо скасування державної реєстрації, суд -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, (далі ОСОБА_1, позивач) звернулася в Одеський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про зобов'язання внести відомості в місцеву базу даних суб'єктів підприємницької діяльності щодо скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог, в позові зазначено, що з 09.06.2002 року позивачка є пенсіонеркою за віком та отримує пенсію. 21.08.2013 року Управління пенсійного фонду винесло рішення № 769 про утримання сум пенсії надміру виплаченої внаслідок зловживань. Рішення прийняте оскільки позивачка не повідомила УПФ про працевлаштування у період з 30.07.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.10.2011 року по 31.08.2013 року та утворилася переплата у розмірі 1805,13 грн. Підставою для винесення рішення УПФ було знаходження даних позивачки в місцевій базі даних суб'єктів підприємницької діяльності. ОСОБА_1, була зареєстрована як фізична особа-підприємець 25.05.2000 року та знята з обліку 26.05.2000 року у зв'язку з припиненням. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 272515 вбачається, що станом на 04.03.2013 року записів про проведення реєстраційних дій відносно позивачки не значиться. Відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_1, перебувала на обліку як підприємець з 26.05.2000 року, тому відомості про неї повинні бути виключені з місцевої бази даних суб'єктів підприємницької діяльності Сектору з організаційного забезпечення та архівної роботи Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.

В судові засідання позивач не з'являлася. До суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 21).

11 лютого 2014 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення проти адміністративного позову (а.с.29-31), де з посиланням на ст.ст. 2, 3, 46, 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» зазначено, що ОСОБА_1, реєструвалася як фізична особа-підприємець до 01.07.2004 року. Відомості щодо неї в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутні та згідно з ч.2 перехідних положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», підлягають включенню до Єдиного державного реєстру при надходженні від фізичної особи-підприємця реєстраційної картки. При виконані вищевказаних вимог Закону з боку ОСОБА_1, її позовні вимоги можуть бути задоволені по за судовим порядком, згідно положень Закону.

Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції належним чином та завчасно повідомлялася про день час та місце розгляду справи. До суду від представника відповідача за довіреністю надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача (а.с. 32).

Відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В період з 06.05.1999 року по 01.07.2004 року порядок державної реєстрації, перереєстрації та скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, регламентувався Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року N 740 (далі Положення № 740).

Приписами п. 9 Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, визначено, що фізична особа (заявник), яка має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подає до органу державної реєстрації реєстраційну картку за зразком згідно з додатком 2 до цього Положення, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дві фотокартки, довідку (чи її копію) про включення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію, а також пред'являє документ, що посвідчує особу.

З досліджених судом доказів вбачається, що 22 чи 25 травня 2000 року (зазначено дві дати) ОСОБА_1 заповнено реєстраційну картку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за зразком згідно з додатком 2 до Положення № 740 та визначено вид діяльності - торгівля (а.с. 49). Також позивачкою додано копію довідки про включення до Державного реєстру фізичних осіб (а.с.50), та квитанції про внесення плати за державну реєстрацію (а.с. 51,52).

В п. 10 Положення № 740, зазначено, що за наявності всіх документів, зазначених у Положенні, орган державної реєстрації зобов'язаний протягом не більше п'яти робочих днів з дня їх надходження внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

25.05.2000 року, орган державної реєстрації - виконавчий комітет Одеської міської ради вніс дані реєстраційної картки ОСОБА_1, до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності (номер державної реєстрації 0583), що підтверджено довідкою відповідача від 30.08.2013 року (а.с. 7), та довідкою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (а.с.9).

Відповідно до п. 12 Положення № 740, заявнику видається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію з трьома його копіями, а також оригінал та копія поданих ним установчих документів з відміткою органу державної реєстрації.

З дослідженої в судовому засіданні реєстраційної справи № 03567960Ф0030583 (а.с. 48-530 не вбачається, що ОСОБА_1, отримувала оригінал свідоцтва про державну реєстрацію.

Приписами п. п. 36-37 Положення № 740 визначено, що скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (арбітражного суду) у випадках, передбачених законодавством; довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію (п.36). Орган державної реєстрації у 10-денний термін повідомляє відповідні органи державної податкової служби та державної статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (п. 37).

Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що в порушення п.10 Положення № 740, реєстраційну справу № 03567960Ф0030583 (а.с.48) сформовано 27.02.2014 року державним реєстратором Мшар С.Ю., а не в 2000 році після перевірки наведених у реєстраційній картці відомостей та комплектності пакета документів.

З урахуванням зазначеного у суду відсутня можливість встановити наявність документів у реєстраційній справі № 03567960Ф0030583 станом на 2000 рік.

Також судом встановлено, що за рішенням ОСОБА_1, від 26.05.2000 року скасовано державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, про, що здійснена державна реєстрація за № 372, та повідомлено орган державної податкової служби що підтверджено довідкою (а.с. 10).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України» від 14 липня 1993 року № 538, з метою забезпечення єдиного державного обліку всіх господарюючих суб'єктів, що є юридичними або фізичними особами (підприємцями) і підлягають відповідно до законодавства державній реєстрації, створено Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України та ведення Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України покладено на Міністерство статистики.

В подальшому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118, на основі Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України сформовано базу даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до п.9 постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118, ведення Реєстру на територіальному рівні здійснюється територіальними органами державної статистики.

З 01.07.2004 року, є чинним Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Отже відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців з 01.07.2004 року регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Механізм надання інформації про юридичні особи та фізичні особи-підприємців з діючих державних реєстрах визначений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», визначено, що з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру, створюється Єдиний державний реєстр.

Згідно ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості щодо фізичної особи - підприємця повинні міститися в Єдиному державному реєстрі.

Приписами ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що саме до повноважень Державного реєстратора серед іншого віднесено повноваження по оформленню та видачі виписки, витягу та довідки з Єдиного державного реєстру.

З зазначеного вбачається, що Державний реєстратор наділений повноваженнями по видачі довідок щодо здійснення реєстраційних дій відносно суб'єктів підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що: 04.03.2013 року Державним реєстратором Дегтяр В.С., видано довідку з Єдиного державного реєстру, де зазначено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про проведення реєстраційних дій відносно ОСОБА_1 не знайдено (а.с. 8); 24.03.2014 року Державним реєстратором Сергєєвой Г.С., видано витяг з Єдиного державного реєстру, де зазначено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів відносно ОСОБА_1 не знайдено (а.с. 62).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також судом встановлено, що 30.08.2013 року за вихідним номером № 12.8-1128/3-А-64, не Державним реєстратором, як визначено приписами діючого законодавства, а начальником відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції позивачці видана довідка щодо здійснення реєстраційних дій відносно позивачки, як фізичної особи підприємця. Зазначена довідка видана із «місцевої бази даних суб'єктів підприємницької діяльності», з якої вбачається, що в місцевій базі даних суб'єктів підприємницької діяльності Сектору з організаційного забезпечення та архівної роботи реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції інформація щодо скасування (ліквідації) державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутня.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно приписів ч.2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вище викладене та приписи ст. 11 КАС України, суд вважає, що для повного захисту прав та інтересів позивачки, про захист яких вона просить, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а саме підлягають визнанню протиправними: дії відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Одеського міського Управління юстиції, щодо видачі ОСОБА_1 довідки із місцевої бази даних суб'єктів підприємницької діяльності №12.8-1128/3-А-64 від 30 серпня 2013 року та довідка відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Одеського міського Управління юстиції №12.8-1128/3-А-64 від 30 серпня 2013 року

Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 128, 158-163, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Одеського міського Управління юстиції, щодо видачі ОСОБА_1 довідки із місцевої бази даних суб'єктів підприємницької діяльності №12.8-1128/3-А-64 від 30 серпня 2013 року.

Визнати протиправною довідку відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Одеського міського Управління юстиції №12.8-1128/3-А-64 від 30 серпня 2013 року.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 08 квітня 2014 року.

Суддя Вовченко O.A.