Постановление суда № 37995083, 06.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р. м. Київ К/800/44125/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Бухтіярової І.О., Сіроша М.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Аналітика України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року

у справі № 826/6537/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Аналітика Україна"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі

м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Аналітика Україна» (надалі також - ТОВ «Бізнес Аналітика Україна», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Аналітика Україна» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2013 року - без змін.

ТОВ «Бізнес Аналітика Україна» в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року, а справу направити до суду для продовження розгляду в частині встановлення реальності (факту) товарних операцій з ТОВ «Маркет- Трейд».

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Бізнес Аналітика Україна», за результатом якої складено акт від 17 квітня 2013 року №373/22.4/30781411, в якому зафіксовано, що перевіркою не підтверджено реальність операцій з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Бізнес Аналітика Україна» у ТОВ «Маркет-Трейд» за листопад грудень 2012 року. та роблено висновок про те, що не підтверджено задекларовані ТОВ «Бізнес Аналітика Україна» податкові зобов'язання з ПДВ за листопад, грудень 2012 року в частині поставки по ланцюгу товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ «Маркет-Трейд», а також не підтверджено задекларований ТОВ «Бізнес аналітика Україна» за листопад, грудень 2012 року податковий кредит з ПДВ по контрагенту-постачальнику ТОВ «Маркет Трейд».

Крім того, згідно обставин встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до частин 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, правочини позивача з контрагентами мають ознаки фіктивності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Позивач, вважаючи такі висновки відповідача помилковими та такими, що не відповідають дійсними обставинам справи, звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства задоволенню підлягають ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб'єктом владних повноважень.

Висновки, викладені в акті, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу і є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів щодо встановлених в ході перевірки порушень

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням вимог чинного законодавства тощо.

Відтак, дії службової особи щодо включення до акта певних висновків, як і фіксування в ньому порушень платником податків вимог чинного законодавства не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Зі змісту викладеного слідує, що дії, пов'язані виявленням порушень та фіксування їх у акті перевірки та включенням до акта висновків є по суті виконанням перевіряючим обов'язків, а самі по собі висновки обов'язкової сили не мають.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Вищенаведена позиція застосування норм права відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13 за позовом ОСОБА_4 до Державної фінансової інспекції у Волинській області, головного контролера-ревізора відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та послуг Інспекції Омельчук С. І. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 33770792).

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання дій ДПІ щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ТОВ «Бізнес Аналітика Україна» та контрагентами та визнання протиправними дій податкового органу при винесенні висновків, які викладені в акті № 373/22-4/30781411 від 17 квітня 2013 року про непідтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту у ТОВ «Бізнес Аналітика Україна» по контрагенту-постачальнику ТОВ «Маркет-Трейд».

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Аналітика України» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: І. О. Бухтіярова

М. В. Сірош