Постановление суда № 37871574, 24.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/1803/14 Головуючий 1-ї інстанції

Справа № 636/4587/13-ц Панаїд І.В.

Категорія : договірні Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Даниленка В.М., Малінської С.М.

при секретарі - Андрійко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 15 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу , -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що у вересні 1998 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договор позики, відповідно до якого позивачка надала, а відповідачка отримала у борг 2000 доларів США, з кінцевим терміном повернення до кінця 1999 року. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 свого грошового зобов'язання ОСОБА_3 була змушена звернутися до суду з відповідним позовом. За насідками розгляду якого, Чугуївським міським судом Харківської області 12.02.2001 року було постановлено рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення з останньої на її користь боргу в сумі 10868 грн., витрат по сплаті держмита у сумі 109 грн., та юридичної допомоги у сумі 200 грн.. всього на суму - 11177, 00 грн.

Проте, на даний час вказане рішення суду відповідачкою не виконане.

Враховуючи викладене та те, що відповідачка - ОСОБА_2 й досі не виконала свого грошового зобов'язання, а тому його не можна вважати припиненим, ОСОБА_3 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь проценти за користування позиченими коштами в сумі 3912, 84 грн., витрати від інфляції у сумі 15128, 20 грн., різницю курсів валют у сумі 5112, 00 грн., а також витрати пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 241, 53 грн.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник заперечували проти позову, просили в його задоволенні відмовити, посилаючись на сплив строку позовної давності.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 15 січня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 три проценти річних від суми боргу у розмірі - 3977,79 (три тисячі дев'ятсот сімдесят сім гривень 79 коп. ), інфляційні витрати у розмірі - 12328, 21 грн. (дванадцять тисяч триста двадцять вісім гривень 21 коп.), а також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 163, 09 (сто шістдесят три гривні 09 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись частково з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернулася на нього з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 трьох процентів річних від суми боргу у розмірі - 3977,79 (три тисячі дев'ятсот сімдесят сім гривень 79 коп. ), інфляційних витрат у розмірі - 12328, 21 грн. (дванадцять тисяч триста двадцять вісім гривень 21 коп.), а також витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 163, 09 (сто шістдесят три гривні 09 коп.) та відмовити позивачу з задоволенні позовних вимог у цій частині. В іншій частині рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходячи з того, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення, пришов до висновку щодо законності та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду та знаходить його таким, що ґрунтується на повно і всебічно досліджених доказах, наданих сторонами, є таким що відповідає вимогам ст. ст. 57, 59, 64 ЦПК України, ст. ст. 214 ЦК України 1963 року та 625 ЦК України.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 12.02.2001 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики у сумі 10868 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 109 грн., а також юридичної допомоги у сумі 200 грн., а всього - 11177 грн. (а.с. 12-13).

Відповідно до ч. 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На даний час вказане судове рішення не виконано ОСОБА_2 та не повернуто ОСОБА_3 зазначену суму боргу за договором позики.

Так, за змістом статті 625 ЦК відповідальність за порушення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та три проценти полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені в статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. За таких обставин наявність рішення суду про стягнення заборгованості за договором позики, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання інфляційних витрат та процентів за користування кредитом за несвоєчасну сплату кредиту.

За таких обставин, безпідставними є й посилання апелянта на те, що спір між сторонами щодо стягнення грошових коштів за договором позики вже врегульовано рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 12.02.2001 року, а тому не можуть бути прийняв до уваги судовою колегією.

Критично оцінює судова колегія посилання апелянта ОСОБА_2 й на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, не звернув уваги на пропуск позивачем строків позовної давності при стягненні заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки відповідач свого грошового зобов'язання не виконала, то це зобов'язання не припинилось, отже застосування строку позовної давності не є обгрунтованим.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що виконання нею свого грошового зобов'язання зав договором позики.

Відповідно до ст. 308 ЦПК| України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу|, якщо| визнає, що| суд першої інстанції ухвалив|постановивши| рішення з додержанням| вимог| матеріального і процесуального| права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують, і не дають підстав для висновку| про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 15 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: