Постановление суда № 37845444, 07.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 256/5510/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1454/2014

Категорія - 27 Головуючий у 1 інстанції - Токарева Н.М.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Ларіної Н.О.

Азевича В.Б.

при секретарі: Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Інвест-Строй» на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Торг-Інвест-Строй» в особі директора Чираха Олександра Федоровича про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені: встановлено наявність бездіяльності директора ТОВ «Торг-Інвест-Строй» щодо розгляду заяв ОСОБА_2 від 08.04.2013 р. та 29.04.2013 р.; зобов'язано розглянути зазначені заяви і надати позивачці відповіді; дії директора щодо утримання реєстраційної справи за договором оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 визнані неправомірними і останнього зобов'язано передати позивачці вказані документи шляхом оформлення акту приймання-передачі. Крім того, з ТОВ «Торг-Інвест-Строй» на користь ОСОБА_2 стягнуто судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову ОСОБА_2 Розглядаючи справу, суд не звернув уваги на те, що відповідач належним чином не забороненим законом набув право власності на будівлю, яка розташована на земельній ділянці, щодо якої з позивачкою укладався договір оренди. Право власності на будівлю - торгівельний центр до товариства перейшло за договором іпотеки, яким був забезпечений договір кредиту і саме при укладанні якого позивачкою у добровільному порядку банку була передана реєстраційна справа. Зобов'язуючи відповідача передати ОСОБА_2 реєстраційну справу, суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги діючого законодавства, відповідно до якого у разі набуття права власності на об'єкт нерухомості до нового власника переходить право користування земельною ділянкою на тих же умовах. При цьому договір оренди з попереднім користувачем припиняється. Таким чином, висновки суду щодо неправомірності дій відповідача, яким позивачку позбавлено право володіння та користування реєстраційними документами є необґрунтованими.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник позивачки проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що 12.03.2010 р. між АБ «Український бізнес банк», правонаступником якого є ПАТ «Український бізнес банк» (далі Банк) та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту №МР010/15 на суму 1500000 грн. цільового призначення - реконструкції будівлі строком на п'ять років (до 12.03.2015 р.) під 28% річних. На забезпечення виконання умов даного договору між ОСОБА_2 та Банком був укладений договір іпотеки, предметом якого стала належна позивачці на праві власності будівля торгівельного центру, розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3440,40 кв.м. При укладенні договору іпотеки позивачкою кредитору були передані документи - реєстраційна справа щодо оренди земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки. 10.11.2011 р. між Банком та ТОВ «Торг-Інвест-Строй» укладений договір про відступлення права вимоги за грошовими зобов'язаннями та договорами іпотеки, в тому числі і вищевказані договори, укладені з ОСОБА_2, з передачею всієї документації.

На підставі рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2011 р., яке набрало чинності, за ТОВ «Торг-Інвест-Строй» визнано право власності на вищевказаний предмет іпотеки. Право власності останнім зареєстроване належним чином.

08.04.2013 р. та 23.04.2013 р. ОСОБА_2 на адресу відповідача направлені заяви з вимогами про повернення реєстраційної справи за договором оренди земельної ділянки, на якій розташована будівля торгівельного центру, які отримані останнім відповідно 10.04.2013 р. та 30.04.2013 р. і які залишені без реагування.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 р. (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) (далі Закон), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно сит. 3 Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Зокрема, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Як встановлено в ході слухання справи позивачка двічі зверталася до відповідача із проханням повернути їй реєстраційну справу договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_2 та Макіївською міською радою.

Відповідно до вимог ст. 8 Закону, письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

В ході слухання справи судом першої інстанції було встановлено, що заяви позивачки за своєю формою та змістом відповідають вимогам Закону: перше її звернення від 08.04.2013 р. відповідачем розглянуто не було і рішення про припинення розгляду звернення не приймалося.

Згідно ст. 15 Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

При цьому, відповідно до вимог ст. 20 Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як вбачається з встановлених судом першої інстанції обставин, отримавши 10.04.2013 р. та 30.04.2013 р. заяви позивачки, ТОВ «Торг-Інвест-Строй» у встановленому Законом порядку та строки відповіді не надали, що стало підставою для звернення ОСОБА_2 до суду 22.07.2013 р.

Таким чином, в ході слухання справи судом було встановлено факт порушення відповідачем Закону. За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність з боку ТОВ «Торг-Інвест-Строй» бездіяльності щодо належного реагування на заяви ОСОБА_2 і обґрунтовано зобов'язав надати останній відповіді.

У суду першої інстанції також не було підстав для відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 про зобов'язання повернути реєстраційну справу договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_2 та Макіївською міською радою.

Відповідно до вимог п.7 ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року (в редакції за станом на день виникнення правовідносин), договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Згідно ст. 120 ЗК України (в редакції за станом на день виникнення правовідносин), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В ході слухання справи судом першої інстанції встановлено, земельна ділянка на якій розміщене нерухоме майно (торгівельний центр) знаходилася у користуванні позивачки на підставі договору оренди. У зв'язку із переходом права власності на зазначену будівлю до ТОВ «Торг-Інвест-Строй» до останнього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об'єкт в тому ж обсязі, що було у попереднього землекористувача.

Разом з тим, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, як вбачається з вимог ч.1 ст. 627 ЦК України та ч.1 ст. 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з п.40 Договору оренди, його сторони досягли згоди про те, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або у певних випадках за рішенням суду.

Згідно ч.3 ст. 7 Закону України «про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

При цьому, відповідно до ч.5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Виходячи з наведеного, при переході до відповідача права власності на торгівельний центр, у останнього виникло право на оренду земельної ділянки, на якій розташована вказана будівля, на тих же підставах та умовах, що і для ОСОБА_2, оформлення якого повинно проводитися у відповідності із законом. Перехід же права на документи, зокрема реєстраційну справу договору оренди на ім'я попереднього користувача не передбачений діючим законодавством.

За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав відповідача повернути ОСОБА_2 реєстраційну справу і доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги діючого законодавства щодо переходу права користування орендованою земельною ділянкою до власника нерухомого майна є необґрунтованими.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Інвест-Строй» відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: