Постановление суда № 37793078, 12.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 р. Справа № 15634/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Губач Х.І.

представника позивача Білого В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Підволочиському районі Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 р. у справі № 2а-58/11/1970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП «Крок» до Державної податкової інспекції в Підволочиському районі Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 р. у справі № 2а-58/11/1970 за позовом ТзОВ «СМП «Крок» до ДПІ в Підволочиському районі Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень, позов було задоволено повністю, вирішено скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області № 0000212300/0 від 22.07.2010 р. та № 0000222300/0 від 22.07. 2010 р.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права, недоведеністю позовних вимог. Вважає безпідставним віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих в попередніх звітних періодах.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, ДПІ у Підволочиському районі проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «СМП «Крок» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2010р. За результатами зазначеної перевірки складено акт від 12.07.2010 р. № 503/23/14046968, в якому зафіксовано порушення пп.4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.5.1 та пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок зазначених порушень занижено суму податку на прибуток підприємств в розмірі - 38184 грн. та податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 36872 грн. На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.07.2010 року № 0000212300/0 та № 0000222300/0, якими суб'єкту господарювання визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 57937грн., де 38184,00 грн. - основного платежу, 19753,00 грн. штрафних санкцій та податку на додану вартість на суму 59649 грн., де 36872,00 грн. основного платежу, 22777,00 грн. штрафних санкцій.

Зазначені суми, підстави їх включення позивачем до декларацій та підстави неврахування цього скаржником під час проведення перевірки сторонами не оскаржувались, встановлені матеріалами справи, а відтак, посилання скаржника на не зазначення в оскаржуваній постанові суду оцінки відповідних доказів та, відповідно, неповноту дослідження, носить формальний характер.

Відповідно до пп. 11.3.1. п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів (оприбуткування готівки) від покупця (замовника) або дата відвантаження товарів (надання послуг). Відповідно до п.4 Інструкції із заповнення «Звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» за формою N ЗВР-1, затвердженої Наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614, у графі 4 записується загальна сума проведених за звітний місяць розрахункових операцій, тобто сума коштів, яку отримано від покупців за реалізовані товари (надані послуги). Як вбачається з матеріалів справи, Форма №ЗВР-1 не містить відомостей стосовно дати відвантаження товару, яка в силу пп. 11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є однією з двох можливих дат збільшення валового доходу. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п.3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 N 143, при заповнені рядка 04.1 декларації слід керуватися п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Оскільки відповідно до вказаного підпункту 5.2.1 до складу валових витрат включаються суми витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, то висновок скаржника про завищення валових витрат саме в І кварталі 2008 року та II кварталі 2008 року внаслідок списання безнадійної заборгованості підставно був констатований судом першої інстанції як помилковий. Суми безнадійної заборгованості включалися до складу валових витрат по факту отримання товарів (робіт, послуг) поза межами строків позовної давності, а відповідно - і поза межами періоду, охопленого перевіркою.

Відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.6 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою і включається до складу валового доходу. При цьому варто відзначити, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить норми, котра б зобов'язувала платника податку - покупця на суму заборгованості перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, зменшувати валові витрати.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Відповідно до пп.7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законодавство не встановлює обов'язку включати податкову накладну до складу податкового кредиту лише певного періоду.

Таким чином, жодних порушень п.п 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту в даному випадку позивач не допустив. Суд першої інстанції підставно врахував і відповідну правову позицію Верховного Суду України, який у своїй постанові від 06.12.2005 р. підтвердив, що недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Відтак, висновки суду першої інстанції відповідають закону та матеріалам справи. Посилання скаржника на недоведеність позиції позивача суперечать ч. 2 ст. 71 КАС України, яка покладає тягар доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на державний орган чи орган місцевого самоврядування, якщо він заперечує проти позову. Правомірності оскаржуваних рішень скаржник не довів суду першої інстанції та не надав додаткових доказів суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Згідно із ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи наведене, судове рішення відповідає закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Підволочиському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 р. у справі № 2а-58/11/1970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали складений 14.03.2014 року.