№ 37757423, 12.03.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 березня 2014 р. Справа № 802/586/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жернакова М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитука В. В.,

представників позивача: Бузько А. І., Синюченка В. І.,

представника відповідача: Плахотнюк Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Погребищенські електричні мережі"

до: відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області

про: визнання дій неправомірними, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Погребищенські електричні мережі" (далі - ПАТ "Вінницяобленерго" в особі СО "Погребищенські електричні мережі") з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі - ВПВР ВДВС ГУЮ у Вінницькій області) про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач повідомляє, що постановою державного виконавця № ВП 41973776 від 11.02.2014 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про стягнення на користь ПАТ "Вінницяобленерго" в особі СО "Погребищенські електричні мережі" з управління праці та соціального захисту населення Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - УПСЗН Погребищенської РДА) коштів в сумі 1457 грн. 19 коп. частини вартості електроенергії.

Приймаючи таке рішення, як зазначає позивач, відповідач виходив з неможливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами, за якими боржниками є державні органи, оскільки такі документи, на думку відповідача, необхідно подавати до органів Державної казначейської служби України. Однак, на думку позивача, така позиція є необґрунтованою, оскільки відповідно до п. 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання рішень судів" виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби. Відтак, позивач вважає, що, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання рішення суду, що набрало законної сили до набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання рішень судів" є незаконною та підлягає скасуванню.

На вказаний адміністративний позов відповідач надав письмові заперечення (вх. № 4559 від 07.03.2014 року), в яких зазначив про відсутність підстав для скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" чітко передбачає, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державної казначейської служби України.

Ухвалою від 12.03.2014 року Вінницький окружний адміністративний суд адміністративний позов у частині позовних вимог про зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо відкриття виконавчого провадження та виконання рішення в примусовому порядку залишив без розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечила, зазначивши, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд установив такі фактичні обставини.

Постановою від 17.03.2010 року в справі № 2-а-'678/10/0270 Вінницький окружний адміністративний суд задовольнив позов ВАТ "АК Вінницяобленерго" в особі СО "Погребищенські електричні мережі" до УПСЗН Погребищенської РДА про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії з відшкодування частини вартості електроенергії в сумі 1457 грн. 19 коп.

Постанову від 17.03.2010 року залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду24.05.2011 року, а відтак рішення набрало законної сили.

15.02.2013 року на виконання рішення суду видано виконавчий лист про зобов'язання УПСЗН вчинити дії з відшкодування шкоди, завданої його неправомірними діями на користь позивача в розмірі 1457 грн. 19 коп. Як видно з виконавчого листа, судове рішення набрало законної сили -24 травня 2011 року, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - до 25 травня 2012 року.

Ухвалою від 16.05.2013 року Вінницький окружний адміністративний суд за заявою ПАТ "Вінницяобленрго" в особі СО "Погребищенські електричні мережі" поновив строк для пред'явлення виконавчого листа у справі № 2-а-678/10/0270 з моменту набрання ухвали законної сили. Вказане рішення суду набрало законної сили 10.06.2013 року.

18.07.2013 року ПАТ "Вінницяобленрго" в особі СО "Погребищенські електричні мережі" подало виконавчий лист на виконання у ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області.

25.07.2013 року постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області Комлевою О. М. відкрито виконавче провадження № 39031572 та надано боржнику строк до 01.08.2013 року для добровільного виконання рішення суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року змінено спосіб виконання постанови суду по справі № 2-а-678/10/0270 від 17.03.2010 року з зобов'язання УПСЗН Погребищенської РДА вчинити дії з відшкодування шкоди, завданої його неправомірними діями в розмірі 1457 грн. 19 коп. на стягнення вказаної суми. Вказане рішення суду набрало законної сили 22.10.2013 року.

07.11.2013 року старший державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, зазначивши, що виконавчий документ може бути пред'явлений для виконання в строк до 07.11.2014 року.

14.11.2013 року ПАТ "Вінницяобленрго" в особі СО "Погребищенські електричні мережі" подало виконавчий документ на виконання до управління Державної казначейської служби України у Погребищенському районі Вінницької області (далі - УДКСУ у Погребищенському районі).

18.11.2013 року УДКСУ у Погребищенському районі листом повідомило позивача про повернення виконавчого документа щодо стягнення з УПСЗН Погребищенської РДА заборгованості без виконання з тих мотивів, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду набрало законної сили 24 травня 2011 року, тобто, до набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 01.01.2013 року.

17.12.2013 року ПАТ "Вінницяобленрго" в особі СО "Погребищенські електричні мережі" подало виконавчий лист на виконання у ВПВР ВДВС ГУЮ у Вінницькій області.

27.12.2013 року позивач отримав постанову державного виконавця ВПВР ВДВС ГУЮ у Вінницькій області Мельник Т. П. № ВП 41302760 від 24.12.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження", тобто, за мотивів наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

03.02.2014 року позивач повторно подав до ВПВР ВДВС ГУЮ у Вінницькій області виконавчий лист на виконання та 18.02.2014 року отримав постанову державного виконавця ВПВР ВДВС ГУЮ у Вінницькій області Мельник Т. П. № ВП 41973776 від 11.02.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Вважаючи, що постанова від 11.02.2014 року за № ВП 41973776 про відмову у відкритті виконавчого провадження є незаконною та підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені ст. 26 Закону України Про виконавче провадження", до яких, зокрема, відноситься наявність передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Приймаючи постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 29.01.2014 року, відповідач виходив з положень ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (далі - Порядок № 845).

Так, дійсно згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", на яку посилається відповідач, рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Порядок № 845 прийнятий відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

З 01.01.2013 року набрав чинності Закон України від 05.06.2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", згідно з вимогами якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, покладається на Державну казначейську службу України.

Однак, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не врахував положення пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання рішень судів", що доповнений Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень" від 19.09.2013 року № 583-VII. Указаним положенням закріплено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону ("Про гарантії держави щодо виконання рішень судів") суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Як убачається з виконавчого листа, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 15.02.2013 року, постанова Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 2-а-678/10/0270 набрала законної сили 24.05.2011 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Відтак, з урахуванням п. 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання рішень судів" вказаний виконавчий документ підлягає пред'явленню до виконання до органів державної виконавчої служби, що спростовує твердження представника відповідача про правомірність прийнятої постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач покладеного на нього обов'язку щодо доведення правомірності прийнятої постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження не виконав. Отже, оскаржувана постанова не відповідає критеріям правомірного рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, а тому підлягає скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що позовна вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у відкритті виконавчого провадження по суті є вимогою про визнання протиправною самої постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки така відмова виразилася саме у прийнятому рішенні.

Приймаючи вказане рішення, суд керується п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, відповідно до якого у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та про скасування рішення.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволення позову підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про відмову у відкритті виконавчого провадження № ВП 41973776 від 11.02.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Погребищенські електричні мережі" здійснені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жернаков Михайло Володимирович