Постановление суда № 37684607, 17.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року м. Київ К/9991/5527/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011

у справі №2а-4524/10/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємства ВІТЕК»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Сімферополі АР Крим від 26.03.2010 №0000414102/0 та №0000404102/0 та рішення №000089410 від 26.03.2010.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2009, за результатами якої 19.03.2010 був складений акт №95/41-02/24503541.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п.1.32 ст.1, пп.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого донараховано податок на прибуток у сумі 77750 грн., порушення пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок порушення порядку утримання податку з доходів фізичних осіб з працівників підприємства при виплаті доходу, у зв?язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 732 грн., порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виразилось в несвоєчасному надходженні виручки по договору №037/2003 з постачання авіапалива для повітряних суден від 02.06.2003, укладеного з ЗАТ «Авіакомпанія «Когалимавіа».

На підставі акта перевірки 26.03.2010 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000414102/0, яким донараховане податкове зобов?язання по податку на прибуток у сумі 107325 грн., в тому числі 77750 грн. основного платежу та 29575 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000404102/0, яким нараховане податкове зобов?язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 2196 грн., в тому числі 732 грн. - за основним платежем, 1464 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000894101, яким застосовані штрафні санкцій у сумі 4548,78 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень, згідно п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на оплату робіт (послуг) у разі наявності первинних документів, що підтверджують їх достовірність та реальність, а також безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження факту виконання договору №7 від 01.04.2008 та договору №8 від 01.12.2008, укладених позивачем з ОСОБА_2 на надання юридичних послуг, надані акти здачі-приймання робіт від 15.12.2008 та від 29.05.2009, копії договорів, позовних заяв, судових документів, які підтверджують виконання у 2008-2009 р.р. ОСОБА_2 умов вищезазначених договорів щодо вчинення юридичного супроводження діяльності позивача та представлення його інтересів в судах.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, про дотримання позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при віднесенні витрат за вищезазначеними операціями до складу валових витрат.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем, всупереч ч.2 ст.71 КАС України, не доведено заниження позивачем податкових зобов?язань з податку з доходів фізичних осіб на суму 732 грн.

Позивачем підтверджено факт отримання працівниками доходів у не грошових формах в періоді, що перевірявся, та надано розрахунок сум утриманого податку з цих доходів, визначений за формулою, встановленою у п.3.4 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що відповідає роз?ясненню наданому ДПА України у листі від 07.10.2008 №9615/6/17-0716.

Щодо порушення позивачем вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виразилось у несвоєчасному надходженні іноземної валюти за експортним контрактом у сумі 179698,19 руб. з затримкою на 10 днів за період з 07.04.2009 по 16.04.2009, у сумі 647477,97 руб. з затримкою на 5 днів за період з 12.04.2009 по 16.04.2009, у сумі 388486,81 руб. з затримкою на 4 дні за період з 13.04.2009 по 16.04.2009, то судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для таких висновків податкового органу стало те, що за поданою позивачем до ЗАТ «Авіакомпанія «Когалимавіа» позовною заявою про стягнення заборгованості у сумі 1215662,98 руб, ухвалою Господарського суду АРК від 23.01.2009 по справі « 2-24/439-2009 порушено провадження. 16.04.2009 ЗАТ «Авіакомпанія «Когалимавіа» перерахувало на поточний рахунок позивача заборгованість у повному обсязі, у зв?язку з чим провадження у справі було припинено.

Відсутність судового рішення про задоволення позовних вимог на думку податкового органу є підставою для нарахування пені за порушення термінів, передбачених ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Однак, як вбачається з аналізу статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нею визначено відповідальність за порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону та порядок вирішення пов'язаних з цим спорів у судовому порядку.

Разом з тим, у Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» немає жодної норми, яка б передбачала нарахування пені у випадку погашення нерезидентом заборгованості за іноземним контрактом у проміжок часу, а саме з моменту прийняття позову Міжнародним комерційним арбітражним судом до моменту винесення кінцевого рішення.

Частиною другою статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, оскільки Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не передбачено відповідальності за добровільне погашення дебіторської заборгованості нерезидентом за іноземним контрактом у період розгляду справи у Міжнародному комерційному арбітражному суді, підстав для застосування до резидента штрафних санкцій немає.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун