Постановление суда № 37635818, 12.03.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2481/13-ц

Провадження № 22-ц/779/586/2014

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М..

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Вакарук В.М., Горейко М.Д., секретаря Гавриляк Є.М.,

з участю представника ОСОБА_2,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком і стягнення завданої шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заборону вчинення певних дій, усунення перешкод в користуванні спільним майном і стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Тисменицького районного суду від 30 січня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Тисменицького районного суду від 30 січня 2014 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про передачу даної цивільної справи на розгляд Дарницького районного суду м. Києва.

ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу у якій зазначає, що судом були допущені порушення норм процесуального права.

Апелянт не згідний з тим, що судом нібито встановлено, що відповідачка за первісним позовом ОСОБА_3 20.11.2013 р. пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заборону вчинення певних дій, усунення перешкод в користуванні спільним майном і стягнення моральної шкоди. Ніякого спеціального майна, як зазначає апелянтка, вже немає.

Відповідно до ст. 367 ЦКУкраїни у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. В спільній власності залишились тільки система енергопостачання, водопостачання, газопостачання, гостьовий будинок, огорожа, колодязь та ворота.

Судом не було перевірено докази того, що у ОСОБА_2 виникло право власності на окремі приміщення 2 поверху будинку, підвалу та ? гаража, які були реально розподілені згідно рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області на підставі другого варіанту судової будівельно-технічної експертизи. Не було враховано вимоги законодавства щодо набуття права власності. Позивачем не надано жодних доказів, про те, що він зареєстрував своє право власності на нерухоме майно. Суд не звернув уваги що витяг з реєстрації права власності по будинковолодінню, який був вчинений на підставі заяви від 10.09.2013 року, а позов був поданий 04.09.2013 р. А на момент подання позову ОСОБА_2 таких правовідносин не існувало.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову ухвалу про передачу даної цивільної справи на розгляд Дарницькому районному суд м. Києва за місцем проживання сторін.

Вислухавши суддю-доповідача, заперечення на скаргу представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони зареєстровані за місцезнаходженням їх житла у м. Києві, що стверджується відповідною довідкою (а.с.121).

Відповідно до вимог ч.1 ст.109 ЦПК України позов до фізичної особи пред'являється до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Первісний позов про усунення перешкод в користуванні житловим будинком і стягнення завданої шкоди подано до суду позивачем ОСОБА_2 у порядку ст.114 ЦПК України, яка передбачає виключну підсудність позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, які пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини. Позивач є власником 54/100 будинковолодіння АДРЕСА_1, а інша його частина згідно рішення суду належить ОСОБА_3.

Згідно роз'яснень п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», позовами, щодо яких встановлено виключну підсудність, є позови про право власності на нерухоме майно, до якого згідно з положеннями статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; позови про право володіння і користування таким майном (стаття 358 ЦК) та інші.

Судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком і стягнення завданої шкоди заявлено на підставі ст.358 ЦК України, яка регулює здійснення права спільної часткової власності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскільки первісний позов заявлено у порядку ст.114 ЦПК України, то правила підсудності не порушено. За таких обставин, відсутні підстави для передачі даної цивільної справи за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва за зареєстрованим місцем проживання сторін.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу судом першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують її законності і обґрунтованості.

Підстав для її скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307,312-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Тисменицького районного суду від 30 січня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

В.М. Вакарук

М.Д. Горейко