Решение № 37588101, 11.03.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.14р. Справа № 904/1007/14

За позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

до Приватного підприємства "Таврія", с. Новософіївка, Нікопольський район, Дніпропетровська область

про стягнення 41 361,26 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: Профатілова І.І., довіреність №14/20-20-14 від 08.01.2014р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Таврія" (далі-відповідач) про стягнення 41 361,26 грн., з яких: 40543,72 грн. - сума лізингових платежів, 664,25 грн. - пені, 153,59 грн. 3 % річних та стягнення судового збору по справі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу № 4-07-298сфл від 22.05.2007 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за користування предметом лізингу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 р., була надіслана на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві.

Згідно з Інформаційним листом ВГСУ від 13.08.08р. за № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ВГСУ від 10.12.02р. за № 75 (з подальшими змінами та доповненнями), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. При цьому, дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Між тим, не віднесено і до повноважень господарських судів з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання підприємців - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання/реєстрації) сторін.

При цьому, наведені положення в Роз'ясненні Президії ВАСУ від 18.09.97р. за № 02-5/289 визначають, що особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про розгляду спору у судовому засіданні у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про розгляд спору належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2007 року між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4-07-298сфл, згідно якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк Предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією Предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача відповідно до встановлених останнім умов купує у постачальника Предмет лізингу для потреб лізингоодержувача.

Строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між Сторонами та Постачальником (далі - Тристоронній акт), що укладається у 5-и (п'яти автентичних примірниках (п. 2.2. Договору).

З моменту підписання тристороннього акту одержання Предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості Предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмету лізингу;

- винагороду в розмірі 7 % річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна шести місяців. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні шість місяців.

Згідно п. 4.2. Договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів".

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, ним було передано відповідачу зернозбиральні комбайни "ДОН-1500Б" з навісним обладнанням (чотири одиниці), завод. №№ 093606, 093608, 093588, 093589, загальною вартістю 2496000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі № 16 від 20.06.2007 р. (а.с. 17).

Пунктом 3.5.3. Договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Відповідно до графіку лізингових платежів, який міститься у Додатку № 1 до Договору № 4-07-298сфл від 22.05.2007 р. (а.с. 16) перший лізинговий платіж підлягав сплаті 20.12.2007 року, а останній 20.12.2013 року. Позивач стверджує, що в порушення умов Договору відповідач не своєчасно сплачував лізингові платежі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів за придбання зернозбирального комбайна "ДОН-1500Б" з навісним обладнанням (чотири одиниці) завод. №№ 093606, 093608, 093588, 093589 у розмірі 40543,72 грн., що і є причиною спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 292 Господарського кодексу України, правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до Господарського кодексу України та інших законів.

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду даної справи відповідачем було проведено погашення суми лізингових платежів за користування предметом лізингу в загальній сумі 40543,72 грн. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (тобто після подачі позову до суду 21.02.2014 р.).

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1. Договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

На підставі п. 7.1. Договору позивачем відповідачу нарахована пеня, за період з 21.12.2013 р. по 04.02.2014 р. в розмірі 664,25 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені, суд визнає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано до сплати відповідачу 3% річних на суму 153,29 грн., розрахунок якого судом перевірено та визнано таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню: в сумі 664,25 грн. - пені, 153,29 грн. - 3 % річних, в частині стягнення суми 40543,72 грн. - лізингових платежів, підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 49 Господарський процесуальний кодекс України судовий збір по справі покласти на відповідача, оскільки спір доведено з його вини.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження в частині стягнення з відповідача суми 40543,72 грн. лізингових платежів, відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Приватного підприємства "Таврія" (53252, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Новософіївка; код ЄДРПОУ 32616850) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а; код ЄДРПОУ 30401456) 664,25 грн. (шістсот шістдесят чотири грн. 25 коп.) - пені, 153,29 грн. (сто п'ятдесят три грн. 29 коп.) - 3 % річних, 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України " " березня 2014р.