№ 3754341, 26.05.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2009 р.

Справа № 12/534/08

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.

суддів: Колоколова С.І.

Петрова М.С.

при секретарі судового засідання Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача –Галитко С.П. за довіреністю №127 від 16.01.09р.,

від відповідача - Голобородька В.О. за довіреністю № юр/1581 від17.08.07р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южноукраїнська атомна електрична станція” /далі по тексту –ДП НАЕК „Енергоатом”/, м.Южноукраїнськ Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 03.03.2009 р.

по справі № 12/534/08

за позовом скаржника

до дочірнього підприємства /далі-ДП/ „Миколаївський облавтодор” відкритого акціонерного товариства державної акціонерної компанії „Автомобільні дороги України”

про стягнення 41 914,53 грн.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2008р ДП „НАЕК „Енергоатом” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням уточнень в остаточній редакції –а.с.90-92) до ДП „Миколаївський облавтодор” про стягнення з останнього 3603,73 грн. інфляційних за період з 11.11.2007р. по 31.10.2008р., 474,90 річних за період з 11.11.2007р. по 17.11.2008р. та 3369,86 грн. пені за період з 11.11.2007р. по 11.11.2008р., нарахованих на підставі договору та ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов’язання щодо сплати 15531.01 грн. боргу за надані послуги станом на 10.11.07р.. Всього 7448,49 грн..

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.03.2009р. (суддя Семенов А.К.) позов задоволено частково, стягнуто заявлений розмір інфляційних та річних, а в частині стягнення пені у розмірі 3369,86 грн. пені за період з 11.11.2007р. по 11.11.2008р. відмовлено з підстав невідповідності здійсненого позивачем розрахунку вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Крім того, судом припинено провадження на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України щодо вимоги про стягнення 15531,17 грн. основного боргу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду в частині відмови в стягненні пені, ДП „НАЕК „Енергоатом” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 03.03.2009р. скасувати частково та прийняти нове про задоволення остаточних позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3369,86 грн. пені за період з 11.11.2007р. по 11.11.2008р., так як таке нарахування передбачено як п.п. 2.4, 4.2 договору від 16.04.2007р. про надання послуг по зберіганню, розвантаженню та навантаженню мінерального порошку, так і встановлено ст. 204,610,611,612 ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, але в судовому засіданні представник відповідача просить суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 03.03.2009р. без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення та звертає увагу суду апеляційної інстанції на помилки, допущені скаржником в розрахунку пені, викладеному в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для часткового її задоволення, виходячи з такого.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 16.04.2007р. між ДП „НАЕК „Енергоатом” (Виконавець) та ДП „Миколаївський облавтодор” (Замовник) укладено договір про надання послуг по зберіганню, розвантаженню та навантаженню мінерального порошку /а.с.15-22/, згідно п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання надати послуги по зберіганню, розвантаженню мінерального порошку в ємності на складі БРХ СМУ із вагонів і вивантаження мінерального порошку з ємностей в автомобілі в кількості 1000 тон.

Відповідно до п. 3.2.5 договору, відповідач зобов’язався своєчасно проводити оплату наданих послуг згідно умов п.п. 2.4 договору, змістом якого встановлено, що розрахунок по договору здійснюється в грошовій формі та проводиться шляхом передплати Замовником 50 % очікуваної вартості послуг до 15 числа розрахункового місяця, залишок 50 % сплачує на підставі виставлених рахунків, згідно акту виконаних робіт, підписаних обома сторонами, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим..

Як вбачається з акту №4 виконаних робіт за вересень 2007р., підписаного представниками як замовника так і виконавця, останній виконав роботи, передбачені п. 1.1 зазначеного договору, на загальну суму 34608, 58 грн..

Виставлений відповідачу рахунок №469/201 від 28.09.2007р., останній сплатив частково, що підтверджується банківською випискою про рух коштів на розрахунковому рахунку позивача, при цьому на момент звернення до суду з позовом несплаченим був борг в розмірі 15 534,17 грн., який замовник сплатив лише в процесі вирішення спору, а саме 17.11.2008р., у зв’язку з чим позивач уточнив позовні вимоги, виключивши з них цей борг.

Відтак, суд першої інстанції, припиняючи провадження у справі щодо вимоги про стягнення основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, не прийняв до увагу заяву позивача про уточнення позовних вимог та вийшов за їх межі, що є процесуальним порушенням.

Колегія зазначає, що в частині стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 3603,73 грн. інфляційних за період з 11.11.2007р. по 31.10.2008р. та 474,90 річних за період з 11.11.2007р. по 17.11.2008р. рішення є обґрунтованим і з ним погодилися учасники процесу.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, колегія виходить з їх часткової обґрунтованості з таких підстав.

Згідно вимог п. 4.2 згаданого вище договору від 16.04.2007р., у випадку порушення строків розрахунків за надані послуги Замовник оплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5% від вартості платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ України, яка діє в період прострочення платежу.

Матеріалами справи підтверджено, що мало місце прострочення платежу з боку відповідача, отже позивач має право просити стягнення пені. Одначе ним невірно визначений період, за який вона підлягає стягненню, а саме з 11.11.2007р. по 11.11.2008р., а також допущено помилки при розрахунку обсягу пені.

Частиною 6 ст. 232 Господарського суду України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В даному випадку зобов’язання мало бути виконано 10.11.07р., тому пеня підлягає стягненню за період з 11.11.07р. по 11.05.08р. Твердження скаржнику про те, що договором встановлено річний строк нарахування пені не відповідає змісту п.4.2 договору, а проте, що цей строк є річним на підставі вимог ст.ст.204,258,610,611,612 Цивільного кодексу України не узгоджується з приписами ст.9 ЦК України, якою передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Господарський кодекс України і є таким законом, який передбачає ці особливості, отже вимоги ст. 232 повинні застосовуватися.

Таким чином, колегія вважає, що обґрунтованою є частина пені, заявленої до стягнення, яка визначається виходячи із суми несплаченого боргу у розмірі 15 534,01 грн., за період:

· з 11.11.2007р. по 01.01.2008р. у розмірі 347,27 грн. = ((8%Х2/ 365)Х15 534,01 грн.Х51 день/100 );

· з 02.01.2008р. по 30.04.2008р. у розмірі 1018,60 грн. = ((10%Х2/366) Х15 534,01 грн.Х120/100);

· з 01.05.2008р. по 11.05.2008р. у розмірі 112,04 грн. = ((10%Х2/366) Х15 534,01 грн.Х11/100);

та всього складає 1477, 91 грн..

Місцевий господарський суд, не перевіривши розрахунок позивача, безпідставно відмовив у задоволенні означеної позовної вимоги, оскільки мав змогу самостійно встановити її розмір з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України й періоду прострочення, тому в цій частині оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню із задоволенням позовної вимоги на суму 1477,91 грн..

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга ДП „НАЕК „Енергоатом” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 03.03.2009 р. в частині припинення провадження в справі щодо основного боргу та відмови у стягненні з відповідача пені –скасуванню.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Оскільки скаржником згідно до платіжного доручення № АЄС/3501 від 10.04.09р. сплачено державне мито в сумі 209,55 грн. за розгляд апеляційної скарги замість 51 грн., різниця в сумі 158 грн.55 коп. підлягає поверненню на підставі ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України N 7-93 від 21.01.93 р. ”Про державне мито” .

Керуючись ст. ст.49, 99,101-105 ГПК України, ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України N 7-93 від 21.01.93 р. ”Про державне мито”

колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южноукраїнська атомна електрична станція” задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 03.03.2009 р. скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції :

” 1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” відкритого акціонерного товариства державної акціонерної компанії „Автомобільні дороги України” (54029 м. Миколаїв, вул. Г.Петрової, 2-а, р/р №2600510693 у ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” в м. Миколаєві, МФО 326182, код 31159920, ІПН 311599214011) на користь державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южноукраїнська атомна електрична станція” (55001 Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Вєтрова, 3, промзона, р/р 2600410308001 в ЗАТ „Альфа-Банк”, МФО 300346, ЄДРПОУ 20915546) 3603 грн.73 коп., на які збільшився борг внаслідок інфляції, 474 грн. 90 коп. річних відсотків, 1477 грн. 91 коп. пені, 76 грн. 09 коп. державного мита та 88 грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволені решти позову відмовити.”

2. Стягнути з дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” відкритого акціонерного товариства державної акціонерної компанії „Автомобільні дороги України” (54029 м. Миколаїв, вул. Г.Петрової, 2-а, р/р №2600510693 у ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” в м. Миколаєві, МФО 326182, код 31159920, ІПН 311599214011) на користь державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южноукраїнська атомна електрична станція” (55001 Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Вєтрова, 3, промзона, р/р 2600410308001 в ЗАТ „Альфа-Банк”, МФО 300346, ЄДРПОУ 20915546) 22 грн. 39 коп. державного мита, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

3. Повернути державному підприємству „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южноукраїнська атомна електрична станція” в особі відокремленого підрозділу „Южноукраїнська атомна електрична станція” (55001 Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Вєтрова, 3, промзона, р/р 2600410308001 в ЗАТ „Альфа-Банк”, МФО 300346, ЄДРПОУ 20915546) з Державного бюджету України 158грн. 55 коп. зайво сплаченого держмита за подання апеляційної скарги, про що видати відповідну довідку.

4. Видачу наказів за постановою із зазначення повних реквізитів сторін доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Г.П.Разюк

Суддя С.І.Колоколов

Суддя М.С. Петров