Решение № 37516843, 03.03.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.03.14 Справа № 922/5242/13

За позовом Фізичної особи-підприємця Дяченко Світлани Олександрівни. м. Лозова, Харківська область

до Військової частини А-1302, смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область

про стягнення 17 627, 19 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Дяченко С.О. - паспорт МТ 236428 від 18.06.12 виданий Лозівським МВ ГУ МВС України в Харківській області

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Дяченко Світлана Олександрівна звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Військової частини А-0829 управління ракетно-артилерійського озброєння Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України про стягнення заборгованості у розмірі 17 627, 19 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договора № 1 від 06.02.2013 на послуги з прання в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2013 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 15.01.2014.

У матеріалах справи міститься уточнена позовна заява від 11.01.2014 № 11/01, яка була зареєстрована канцелярією господарського суду Харківської області 15.01.2014. В даній заяві позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 17 263, 67 грн., грошову відповідальність за порушення грошового зобов'язання у розмірі 56, 88 грн. та пеню у сумі 265, 42 грн.

Також до даної заяви позивач надав додаткову угоду до договору № 1 від 06.02.2013, в якій сторони дійшли згоди, що правонаступником військової частини А0829 стала військова частина А-1302. На підставі цього оплата заборгованості за проведені роботи та закуплені товари військовою частиною А 0829 проводитиметься військовою частиною А 1302. Та зазначено адресу військової частини А 1302: смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.01.2014 згідно ч. 24 ст. 24 ГПК України було здійснено заміну первісного відповідача - ВЧ А-0829, м. Лозова управління ракетно-артилерійського озброєння Департаменту ресурсного забезпечення МОУ належним відповідачем ВЧ-А1302 (смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область) та відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справу № 922/5242/13 передано за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Супровідним листом від 20.01.2014 справу № 922/5242/13 було направлено на адресу господарського суду Дніпропетровської області.

На адресу господарського суду Дніпропетровської області справа № 922/5242/13 надійшла 27.01.2014.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду Дніпропетровської області справу № 922/5242/13 передано на розгляд судді Ярошенко В.І.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2014 справу № 922/5242/13 прийнято до свого провадження та її розгляд призначено у засіданні на 10.02.2014.

У судовому засіданні 10.02.2014 було розглянуто уточнену позовну заяву від 11.01.2014 № 11/01, яка міститься у матеріалах справи та у якій позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 17 263, 67 грн., грошову відповідальність за порушення грошового зобов'язання у розмірі 56, 88 грн. та пеню у сумі 265, 42 грн.

Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Щодо поданої позивачем уточненої позовної заяви судом враховано п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, де зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог, розцінюється судом як заява про збільшення розміру позовних вимог та, оскільки дана заява не порушує чиї - небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Ухвалою від 10.02.2014 розгляд справи було відкладено 03.02.2014.

Відповідач відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення цінних листів з ухвалами суду (арк. с. 47, 49).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.02.2013 між Фізичною особою-підприємцем Дьяченко С.А. (далі - позивач, виконавець) та Військовою частиною А-0829 (правонаступник - Військова частина А1302, відповідно до додаткової угоди до договору № 1 від 06.02.2013 № 3 від 18.12.2013) (далі - відповідач, замовник) був укладений договір № 1 на послуги з прання (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник поручається, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з прання білизни.

Згідно з п. 2.1 договору вартість послуг з прання білизни складає 8, 30 грн. за кілограм сухої білизни.

За надані послуги виконавець виставляє замовнику рахунки для оплати (п. 2.3 договору).

Оплата рахунків виконавця здійснюється на поточний рахунок виконавця у 10-денний строк з дня їх отримання (п. 2.4 договору).

На виконання умов договору, за період липень-грудень 2013, позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 18723, 97 грн., що підтверджується актами прийому передачі виконаних робіт, підписаних обома сторонами та рахунками, виставленими позивачем відповідачу на суму наданих послуг (арк. с. 12-21).

Позивач зазначає, що у зв'язку зі здійсненням часткової оплати відповідачем вартості наданих послуг за майбутні періоди, на теперішній час несплаченою залишається вартість послуг у розмірі 17 263, 67 грн., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки взаєморозрахунків станом на 02.12.2013 (арк. с. 11).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг згідно наданих актів приймання-передачі виконаних робіт та не надано доказів їх оплати на суму 17 263, 67 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 17 263, 67 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 517, 89 грн.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 4.1 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних послуг за цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 481, 04 грн. Оскільки, позивачем при здійсненні розрахунку пені неправильно обрана облікова ставка НБУ, яку відповідно до постанови Правління Національного Банку України "Про регулювання грошово-кредитного ринку" від 09.08.2013 № 315, з 13.08.2013 встановлено на рівні 6, 5 %.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних річних у сумі 110, 97 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу у повному обсязі у розмірі 110, 97 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1 716, 96 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А-1302 (смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 07946341) на користь Фізичної особи-підприємця Дяченко Світлани Олександрівни (Харківська область, м. Лозова, мк-н 4, буд. 36, кв. 116, ІПН 2310501041) основний борг у розмірі 17 263, 67 грн. (сімнадцять тисяч двісті шістдесят три грн. 67 к.), пеню у сумі 481, 04 грн. (чотириста вісімдесят одна грн. 04 к.), три відсотки річних у розмірі 110, 97 грн. (сто десять грн. 97 к.) та 1 716, 96 грн. (одна тисяча сімсот шістнадцять грн. 96 к.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 07.03.2014

Суддя В.І. Ярошенко