Постановление суда № 37463527, 13.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 р. Справа № 9104/32704/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Рибачука А.І., Яворського І.О.

секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Ярошика Т. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року по справі №2а - 1823/10/0370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан Укр» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроноспан Укр» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекція і просило визнати протиправним та скасувати прийняте 03 червня 2010 року відповідачем податкове повідомлення - рішення №0002351501/0 про визначення суми земельного податку у розмірі 29 025 гривень 94 коп. та застосування 8 555 гривень штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 травня 2010 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку податкового розрахунку земельного податку на 2010 рік, поданого позивачем, за результатами якої 12 травня 2010 року було складено Акт №614/1501 - 32910079. Як зазначено у акті, позивачем порушено вимоги статті 13 Закону України «Про плату за землю» та абзацу «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». На підставі цих висновків 03 червня 2010 року відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення №0002351501/0 про визначення податкового зобов'язання із земельного податку юридичних осіб в сумі 29 025 гривень 94 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 8 555 гривень. Крім цього, відповідач зазначає, що позивачем не було враховано положення статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо набрання чинності рішення ради нормативно - правового характеру з дня його офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлений більш пізній строк введення цих рішень в дію. При цьому, рішення про відміну рішення міської ради від 25 грудня 2009 року №35/17 «Про затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель м. Нововолинська» зареєстровано та ухвалено 11 лютого 2010 року, а тому позивачу для визначення розміру земельного податку за період із 01 січня по 11 лютого 2010 року слід було користуватись рішенням №35/17 від 25 грудня 2009 року. 30 січня 2010 року позивачем було подано розрахунок земельного податку на 2010 рік. Проте, рішенням Нововолинської міської ради від 11 лютого 2010 року за №36/2 було відмінено рішення міської ради від 25 грудня 2009 року №35/17 «Про затвердження технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель м. Нововолинська», як таке, що прийнято без врахування вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». У зв'язку з чим позивачем було подано уточнюючий податковий розрахунок земельного податку з врахуванням нормативної оцінки землі, затвердженої рішенням Нововолинської міської ради від 18 січня 2000 року №13/20 та 01 березня 2010 року було сплачено податок на землю за січень 2010 року в сумі 43 778 гривень 42 коп. і 25 березня 2010 року сплачено податок за лютий 2010 року в сумі 43 778 гривень 42 коп.. Тобто, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки на момент здійснення оплати земельного податку рішення №35/17 від 25 грудня 2009 року було відмінено.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції №0002351501/0 від 03 червня 2010 року.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що згідно листа Нововолинської міської ради №20 - 50/1198 від 27 серпня 2010 року рішення міської ради від 25 грудня 2009 року №35/17 оприлюднено на офіційному сайті Нововолинської міської ради. Крім цього, було повідомлено, що рішення ради від 11 лютого 2010 року №36/2 «Про відміну рішення від 25 грудня 2009 року №35/12 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Нововолинська» набирає чинності з дня офіційного оприлюднення. Тому, суд першої інстанції помилково погодився з доводами позивача, що за період діяльності січня - лютого 2010 року слід було керуватися рішенням Нововолинської міської ради від 18 січня 2000 року.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача) підтримав доводи апеляційної скарги і вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми права, які визначають порядок набрання чинності рішень органу місцевого самоврядування. Тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Позивач в судове засідання представника не направив, хоча повідомлявся належним чином та у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового засідання по справі. При цьому, позивач не повідомив про причини неявки і відсутні підстави для визнання обов'язкової участі представника позивача в судовому засіданні

У зв'язку з цим та на підставі ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто без участі представника позивача.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Нововолинської міської ради від 11 лютого 2010 року №36/2 було відмінено рішення міської ради від 25 грудня 2009 року №35/17 «Про затвердження технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель м. Нововолинська», як таке, що прийнято без врахування вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно, протиправний регуляторний акт, який був прийнятий з порушенням, не може застосовуватись та породжувати будь - які права та обов'язки для суб'єктів господарських відносин. Оскільки рішення Нововолинської міської ради від 25 грудня 2009 року №35/17 було скасоване, позивачем правомірно було подано уточнюючий податковий розрахунок земельного податку з врахуванням нормативної оцінки землі, затвердженої рішенням Нововолинської міської ради від 18 січня 2000 року №13/20 та сплачено суми земельного податку за січень - лютий 2010 року. При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача, що для визначення розміру земельного податку за період із 01 січня по 11 лютого 2010 року слід було використовувати нормативи, передбачені рішенням №35/17 від 25 грудня 2009 року, оскільки дане рішення не набрало чинності у зв'язку із прийняттям його з порушення вимог частини 5 статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо його офіційного оприлюднення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Кроноспан Укр», зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 05 квітня 2004 року Солом'янською районною державною адміністрацією м. Києва і 06 квітня 2004 року взяте на податковий облік у Нововолинській об'єднаній державній податковій інспекції.

07 травня 2010 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку податкового розрахунку земельного податку на 2010 рік, поданого позивачем, за результатами якої 12 травня 2010 року було складено Акт за №614/1501 - 32910079 про виявлені порушення. Зокрема, згідно змісту акта в ході перевірки виявлено порушення позивачем ст. 13 Закону України «Про плату за землю» та абзацу «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також, згідно висновків перевірки позивачем не було враховано вимоги пункт 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якого рішення місцевої ради нормативно - правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлений більш пізній строк введення цих рішень в дію. Рішення про відміну рішення міської ради від 25 грудня 2009 року №35/17 «Про затвердження технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель м. Нововолинська» за №36/2 прийняте 11 лютого 2010 року, а тому позивач для визначення розміру земельного податку за період із 01 січня по 11 лютого 2010 року повинен був виходити з нормативів, затверджених рішенням №35/17 від 25 грудня 2009 року.

На підставі висновків перевірки 03 червня 2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0002351501/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання із земельного податку юридичних осіб в сумі 29 025 гривень 94 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 8 555 гривень, а всього - на загальну суму 37 580 гривень 94 коп..

Також, судом встановлено, що рішенням Нововолинської міської ради від 18 січня 2000 року за №13/20 «Про затвердження грошової оцінки земель м. Нововолинська та селища Жовтневого» затверджено грошову оцінку земель вказаних населених пунктів, яку введено в дію із 01 квітня 2000 року. В подальшому, рішенням Нововолинської міської ради від 25 грудня 2009 року за №35/17 затверджено та введено в дію із 01 січня 2010 року нормативну грошову оцінку земель м. Нововолинська. Проте, у зв'язку із недотриманням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» рішенням міської ради від 11 лютого 2010 року за №36/2 вищевказане рішення від 25 грудня 2009 року відмінено.

Відповідно до листів Нововолинської міської ради від 27 серпня 2010 року рішення міської ради від 25 грудня 2009 року та 11 лютого 2010 року опубліковані в газеті «Наше місто» від 04 березня 2010 року №9 (689).

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне наголосити на такому.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно - правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно - правовим актом.

Згідно ст. 59 п. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб, які відповідно до Закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

При цьому, у відповідності до ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

В контексті положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» рішення Нововолинської міської ради від 25 грудня 2009 року за №35/17 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Нововолинська» є регуляторним актом, прийнятим уповноваженим регуляторним органом, який спрямований на правове регулювання господарських та адміністративних відносин.

Позивачем, виходячи із нормативів, передбачених у рішенні Нововолинської міської ради від 25 грудня 2009 року №35/17 подано відповідачу розрахунок земельного податку на 2010 рік.

Проте, рішенням Нововолинської міської ради від 11.02.2010 року №36/2 було відмінено рішення міської ради від 25 грудня 2009 року №35/17.

Як було зазначено вище та підтверджується листами Нововолинської міської ради рішення Нововолинської міської ради від 25 грудня 2009 року за №35/17 на час його скасування не було опубліковане в засобах масової інформації, тобто, не було офіційно оприлюднено, а тому, чинності не набрало.

У зв'язку із скасуванням рішення міської ради від 25 грудня 2009 року №35/17 позивачем було подано уточнюючий податковий розрахунок земельного податку з врахуванням нормативної оцінки землі, затвердженої рішенням Нововолинської міської ради від 18 січня 2000 року №13/20. 01 та 25 березня 2010 року позивачем було сплачено податок на землю за січень - лютий 2010 року в сумі 87 556 гривень 84 коп..

З урахуванням встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та доказів, представлених сторонами на підтвердження цих обставини, виходячи з положень вищевказаних нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що регуляторний акт, який був прийнятий з порушенням, не може застосовуватись та породжувати будь - які права та обов'язки для суб'єктів господарських відносин.

Тому, правильним є і висновок суду першої інстанції, що оспорюване податкове повідомлення - рішення прийняте всупереч визначеному законодавством способу та за відсутністю підстав для його прийняття.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач для визначення розміру земельного податку за період з 01 січня 2010 року по 11 лютого 2010 року повинен був використовувати нормативи, затверджені рішенням міської ради №35/17 від 25 грудня 2009 року не можуть бути покладені в основу рішення апеляційного суду, оскільки дане рішення в силу вимог частини 5 статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не набрало чинності.

Крім цього, згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року по справі №2а - 1823/10/0370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан Укр» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: А. І. Рибачук

І. О. Яворський

Ухвалу у повному обсязі складено 18 лютого 2014 року.