Решение № 37404267, 26.02.2014, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/29/14-ц

Провадження № 2/739/48/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі: секретаря - Лукаш Н.Я.,

представника позивача - Пархоменко В.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про повернення крісла колісного з електродвигуном,

В С Т А Н О В И В:

Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про повернення крісла колісного з електродвигуном в технічно справному стані, яке отримав його батько ОСОБА_3. Позовні вимоги мотивовані тим, що батьку відповідача, як інваліду, 27 листопада 2012 року було надано в користування крісло колісне з електродвигуном. ІНФОРМАЦІЯ_2 року останній помер, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з вимогою повернути вказане крісло, однак останній його добровільно не повернув.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав, вказаних у позові, при цьому зазначила, що відповідач спершу заперечував наявність у нього вказаного крісла, а пізніше погодився його повернути, вказавши, що воно є розукомплектоване, оскільки в ньому відсутні колеса. На думку представника позивача відповідач зобов'язаний повернути крісло в технічно справному стані.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, зазначивши, що згоден повернути крісло колісне з електродвигуном в тому технічному стані, в якому воно залишилося після смерті його батька. Стосовно відсутності коліс в кріслі зазначив, що після того, як батько отримав його, воно зламалося і батько віддав крісло на ремонт своєму знайомому. Вже після смерті батька він забрав крісло та виявив відсутність в ньому коліс. Вважає, що оскільки особисто він крісло не розукомплектовував то й не зобов'язаний приводити його в технічно справний стан.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 13 липня 2012 року відповідно до висновку Чернігівської обласної медико-соціальної експертної комісії батька позивача - ОСОБА_3 визнано таким, що має медичні показання для забезпечення кріслом - коляскою з електроприводом та приданий для керування нею (а.с.5). У зв'язку з цим останній 03 серпня 2012 року звернувся до позивача із заявою про забезпечення його, як інваліда, дорожньою коляскою з електроприводом (а.с. 3).

Згідно акту прийому - передачі технічних та інших засобів реабілітації (колясок інвалідних) №36А, без дати, Чернігівський протезно-ортопедичний цех на виконання договору №383 від 06 липня 2012 року передав, а ОСОБА_3 отримав крісло колісне з електродвигуном (модель 220) (ширина 42) вартістю 31 390 грн. (а.с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 помер (а.с. 28). У зв'язку з цим позивач 11 жовтня 2013 року звернувся до відповідача, як члена сім'ї ОСОБА_2, з вимогою повернути отримане останнім крісло колісне з електродвигуном, що підтверджується листом від 11 жовтня 2013 року №2434 (а.с.9). Незважаючи на це, відповідач станом на час розгляду справи судом вказане крісло не повернув.

Відповідно до пункту 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року №321 «Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення» у разі смерті інваліда, дитини-інваліда, іншої особи виданий безоплатно технічний або інший засіб реабілітації, строк експлуатації якого не закінчився, повертається місцевому органу праці та соціального захисту населення членами сім'ї померлого інваліда чи іншої особи. У разі відмови членів сім'ї померлих інвалідів, дітей-інвалідів, інших осіб повернути технічні та інші засоби реабілітації проводиться їх вилучення за рішенням суду.

Оскільки відповідач визнав факт знаходження у нього крісла колісного з електродвигуном, яке було передано в користування його батьку, однак на час розгляду справи вказане крісло відповідачем добровільно не було повернуто позивачу, суд вважає обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути крісло колісне з електродвигуном (модель 220) (ширина 42).

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути крісло колісне з електродвигуном в технічно справному стані, суд виходить з того, що вказане крісло було передане в користування безпосередньо його батьку, який і відповідав за збереження цієї речі та її технічний стан. Жодних доказів того, що саме відповідач розукомплектував зазначене крісло суду не надано, сам він це заперечив. Крім того, законодавством не передбачено обов'язку членів сім'ї особи, яка отримала в користування відповідний технічний або інший засіб реабілітації, до повертати ці засоби в технічно справному стані.

Також суд враховує, що відповідно до частин першої та четвертної статті 1231 Цивільного кодексу України до спадкоємців переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка бала завдана спадкодавцем. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

З викладених законодавчих положень вбачається, що у випадку встановлення факту заподіяння шкоди кріслу колісному з електродвигуном, яке було передане ОСОБА_3 в користування, позивач має право звернутися до спадкоємців останнього з позовом про відшкодування цієї шкоди в межах вартості одержаного у спадщину майна.

За таких обставин в цій частині позов є необґрунтованим і таким що не підлягає задоволенню.

Оскільки позов у частині зобов'язання повернути крісло колісне з електродвигуном підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача, на підставі частини першої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, необхідно стягнути понесені судові витрати у розмірі 313 грн. 90 коп.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року №321 «Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення», статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про повернення крісла колісного з електродвигуном - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, повернути до Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації, ідентифікаційний код юридичної особи - 03196104, крісло колісне з електродвигуном (модель 220) (ширина 42), яке було передано в користування його покійному батьку ОСОБА_3.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації понесені судові витрати у розмірі 313 (триста тринадцять) гривень 90 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повне рішення складено 28 лютого 2014 року.