Постановление суда № 374029, 19.12.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            19 грудня 2006 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого                                                 Співака В.І.

суддів                                                             Білуги С. В.

                                                                       Гаманка О.І.

                                                                       Загороднього А. Ф.

                                                                                  Заїки М.М.

            при секретарі Мудрицькій Ю. В., за участю представника позивача Реутова І. В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2005 року у справі за позовом ЗАТ "Дарна" до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                  в с т а н о в и л а:

 У липні 2005 року ЗАТ "Дарна" звернулося до суду із позовом до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22 серпня 2005 року у задоволенні позову ЗАТ "Дарна" відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2005 року рішення господарського суду м. Києва від 22 серпня 2005 року скасовано і прийнято нове рішення, яким позов ЗАТ "Дарна" задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва №0000761705/0 від 07.07.2005 р. в частині нарахування  ЗАТ "Дарна" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 680,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у Деснянському районі м. Києвапросить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2005 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 22 серпня 2005 року.

           Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Деснянському районі м. Києва проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2002 р. по 31.03.2005 р. та валютного законодавства за період з 03.10.2000 р. по 31.03.2005 р. ЗАТ "Дарна". За результатами перевірки відповідачем складено акт №176/23-01-00306839 від 05.07.2005 р.

На підставі зазначеного акту відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0000761705/0 від 07.07.2005 р., яким визначив позивачеві суму податкових зобов’язань по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 1396,00 грн.

Суд апеляційної інстанції правильно послався на статтю 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідно до якої термін „Мораторій на задоволення вимог кредиторів” вживається у тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Стаття 11 цього Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку, що з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, оскільки відповідно до частини 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Визначенні позивачеві суми податкового зобов’язання було здійснене відповідачем на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким встановлений порядок накладення штрафних санкцій за порушення податкового зобов’язання. Однак, преамбулою зазначеного Закону визначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Відповідно до пункту 19.6 статті 19 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам зазначеного Закону.

Оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє протягом провадження у справі про банкрутство, боржником у якій є позивач, то штрафні санкції за порушення податкового законодавства, визначені Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, протягом дії мораторію не повинні застосовуватися до позивача.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо того, що позивач повинен був виконувати зобов’язання після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення- без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

                                                                  у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2005 року у справі за позовом ЗАТ "Дарна" до ДПІ у Деснянському районі  м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

            Головуючий                                                                       Співак В. І.

             Судді                                                                                     Білуга С. В.

                                                                                                         Гаманко О. І.

                                                                                                         Загородній А. Ф.

                                                                                                         Заїка М. М.

З оригіналом згідно                          суддя                                    ГаманкоО. І.