Постановление суда № 37389496, 27.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1004/874/12 Головуючий у І інстанції Тітов М.Б.Провадження № 22-ц/780/1738/14 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 16 27.02.2014

У Х В А Л А

іменем України

27 лютого 2014 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Ігнатченко Н.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що із 16 січня 2009 року перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 28 жовтня 2011 року за рішенням Богуславського районного суду Київської області. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказувала, що в період шлюбу вони придбали на ім'я відповідача за договором купівлі-продажу житловий будинок по АДРЕСА_2 Основний вклад у придбання будинку був зроблений її матір'ю ОСОБА_3, яка в рахунок оплати за будинок передала продавцю власну квартиру АДРЕСА_1, оформивши це договором купівлі-продажу, а вони з відповідачем доплатили лише 10000 грн. спільних коштів. Вважає, що згідно ч.7 ст.57 СК України 80/90 частин житлового будинку є її особистою власністю, а вартість власності подружжя у будинку є незначною і складає лише 21526 гривень 67 коп. і частка відповідача може бути компенсована йому шляхом виділення іншого майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Крім того, в період шлюбу вони придбали автомобіль «Фіат Дукато» р.н. НОМЕР_1, а також інше побутове рухоме майно.

У зв'язку з наведеним просила визнати за нею право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 вартістю 193740 грн., визнати за нею право власності та виділити в натурі стіл комп'ютерний вартістю 426,80 грн., котел газовий «Велгас 13 ПХ» вартістю 1147,20 грн., відповідачу виділити котел для твердого палива вартістю 4000 грн., диван-ліжко вартістю 1000 грн., стінку меблеву з чотирьох секцій вартістю 1000 грн., холодильник вартістю 500 грн., 4 куб.м. дров вартістю 448 гривень; телевізор «Шнайдер» вартістю 422,80 грн., диван звичайний вартістю 100 грн., холодильну камеру вартістю 1000 грн. два комоди вартістю 500 грн., два крісла вартістю 100 грн., газову плиту «Карпати» вартістю 1000 грн., 6 доріжок килимових вартістю 200 грн., диван вартістю 1500 грн., 10 штук дерев'яних балок вартістю 1020 грн., 150 штук обрізних дощок вартістю 679,50 грн., 140 штук обрізних дощок довжиною 2 м вартістю 849,80 грн., зварювальний пристрій «Нова 195» вартістю 914,50 грн.; диван малютка вартістю 100 грн., стіл кухонний з 6-ма стільцями вартістю 300 грн. Також просить стягнути із відповідача на її користь половину суми коштів, отриманих останнім від продажу автомобіля марки «Фіат-Дукато» в розмірі 28000 грн. та судові витрати.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 17 січня 2014 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 64/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_2, визнано право власності та виділено їй в натурі котел газовий «Велгас 13 ПХ», стіл комп'ютерний, диван-ліжко, диван звичайний, стінку меблеву, комод, крісло, холодильник, три килимові доріжки, диван малютка, стіл кухонний зі стільцями, 2 м. куб. дров. За ОСОБА_2 визнано право власності на 36/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_2, визнано право власності та виділити йому в натурі телевізор «Шнайдер», зварювальний пристрій «Нова 195», котел для твердого палива, холодильну камеру, комод, крісло, газову плиту «Карпати», три килимові доріжки, диван, 2 м. куб. дров. Стягнуто судові витрати. В решті позову відмовлено.

Позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині поділу житлового будинку і поділу коштів від продажу автомобіля «Фіат Дукато», та ухвалити нове, яким її вимоги в цій частині задоволити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується.

Учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, в тому числі апелянт ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4, до суду не з'явилися, причин неявки не повідомили, що згідно ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Вирішуючи спір в частині розподілу будинку по АДРЕСА_2, суд обгрунтовував свої висновки тим, що спірний будинок придбаний за цивільно-правовою угодою під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, є спільним сумісним майном подружжя і позивачка має право на його половину. При цьому, суд правильно збільшив частку позивачки у праві власності на вказаний будинок до 64/100 з урахуванням того, що відповідач провів відчуження автомобіля «Фіат Дукато» і кошти не надійшли до сімейного бюджету, а витрачені відповідачем на задоволення власних потреб.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно статей 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. У разі поділу спільного майна подружжя їх частки визнаються рівними. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступитивід засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що сторони із 16 січня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 28 жовтня 2011 року за рішенням Богуславського районного суду Київської області. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.

В період шлюбу сторони за договором купівлі-продажу від 9 квітня 2009 року придбали на ім'я відповідача ОСОБА_2 житловий будинок по АДРЕСА_2 Також сторони в період шлюбу у 2009 році придбали автомобіль «Фіат дукато» р.н. НОМЕР_1, який відповідач продав 11 жовтня 2011 року ОСОБА_5 за 56000 грн., які витратив на власні потреби.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

За таких обставин суд обгрунтовано задоволив вимоги позивачки частково, визнавши спірний будинок спільним майном подружжя та збільшивши частку позиваки у праві власності на будинок з урахуванням обставин справи до 64/100 частин.

Доводи апеляційної скарги про те, що 80/90 частин спірного будину згідно ч.7 ст.57 СК України є приватною власністю ОСОБА_1 і поділу не підлягають не грунтуються на вимогах закону і матеріалах справи.

Відповідно до положень ч.7 ст.57 СК України, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

За змістом даної норми для визнання у майні подружжя певної частки особистою власністю одного з них, ця особа повинна довести суду як факт вкладання своїх коштів у придбання майна, так і факт належності їй цих коштів.

Всупереч вимогам закону ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів про те, що вона вкладала свої особисті кошти у придбання будинку. Навпаки доводи позиваки є суперечливими, бо посилаючись на ч.7 ст.57 СК України, вона вказує, що кошти у придбаненя будинку вкладала не вона, а її мати. Отже кошти не є її особистим майном, як цього вимагає ч.7 ст.57 СК України.

Посилання апелянта на те, що суд не врахував необхідність збільшення її частки необгрунтовані, поскільки суд з урахуванням всіх обставин збільшив частку позивачки у праві власності на будинок до 64/100 частин.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :