Постановление суда № 37346077, 17.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/5381/13-ц 17.02.2014 17.02.2014 17.02.2014

Провадження №22-ц/784/551/14

Провадження 22 ц/784/551/14

Категорія 27 Головуючий у 1-й інстанції: Лузан Л.В.

Доповідач апеляційної інстанції: Буренкова К.О.

УХВАЛА

Іменем України

17 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Буренкової К.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Локтіонової О.В.,

при секретарі судового засідання: Шпонарській О.Ю.,

за участю: ОСОБА_2 - представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі -Банк)

на рішення Вознесенського міськрайонного суду від 16 грудня 2013 року у справі за його позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2013 року Банк звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Банк зазначав, що 10 листопада 2005 року між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 5 200 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Внаслідок невиконання відповідачем зазначених зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої станом на 30 вересня 2013 року складав 12 065 грн. 12 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 3682 грн. 51 коп.; заборгованість за відсотками - 8382 грн. 61 коп.

Посилаючись на наявність цієї заборгованості, позивач просив про її стягнення з відповідача.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 16 грудня 2013 року в позові Банку відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк просить скасувати рішення суду першої інстанції і задовольнити його позов у повному обсязі, посилаючись на безпідставність висновку суду.

Колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2005 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір № SAMDN22000004312528 про відкриття карткового рахунку і обслуговування платіжної картки, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 5 200 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 3 % на місяць із розрахунку 360 днів. Строк дії договору відповідає строку дії картки.

Пунктом 1 вказаного договору визначено, що погашення по даній кредитній картці повинно становити 7% від суми поточної сумарної заборгованості по кредитному ліміту.

Проте зобов'язання за вказаним кредитним договором відповідач належним чином не виконує. У зв'язку з чим станом на 30 вересня 2013 року утворилась заборгованість за цим договором в розмірі 12 065 грн. 12 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 3682 грн. 51 коп.; заборгованість за відсотками - 8382 грн. 61 коп.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про порушення відповідачем умов кредитного договору.

Між тим, судом встановлено, що останній платіж по погашенню процентів за користування кредитом ОСОБА_3 внесено Банку 18 травня 2010 року, а останній платіж по погашенню основного кредиту - 30 жовтня 2009 року. Проте з даним позовом про стягнення заборгованості Банк звернувся 15 листопада 2013 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

05 грудня 2013 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про застосування строку позовної давності.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив Банку в задоволенні позову за пропуском строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду суперечать Умовам та правилам надання банківських послуг не заслуговують на увагу. Так, відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Але якщо

протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, то він автоматично пролонгується на такий же термін.

Проте вказані Умови та правила надання банківських послуг відповідачем не підписані, відсутня дата їх складання та реквізити останнього як сторони у договорі.

Крім цього, зміст п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг не дає підстав вважати про збільшення строку позовної давності, оскільки відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК такий договір укладається у письмовій формі.

За наведених обставин колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Банку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України,колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду від 16 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: Судді: