Постановление суда № 37339282, 18.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4607/13-а

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Кравченка К.В.,

Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новокаховської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2013р. в справі за позовом Новокаховської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області до приватного підприємства ім. Т.Г.Шевченка, ТОВ ВКФ «Сніта ЛТД» про визнання недійсним господарського зобов'язання, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

6 грудня 2013р. Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства ім. Т.Г. Шевченка, ТОВ ВКФ «Сніта ЛТД» про визнання недійсним господарського зобов'язання, що виникло між ПП ім. Т.Г.Шевченка та ТОВ ВКФ «Сніта ЛТД», стягнення в дохід держави отриманого ними за правочином. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами перевірки ПП ім.Т.Г.Шевченка складено акт від 10.04.2013р. № 19-22/34087979, згідно з яким позивач ДПІ дійшла до висновку, що договір між ПП ім. Т.Г.Шевченка та ТОВ ВКФ «Сніта ЛТД» від 28.09.2012р. № 3 укладений формально, а господарське зобов'язання, що виникло на підставі цього договору, не відповідає вимогам закону та вчинене з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідно до ст. 208 ГК України вартість отриманого за правочином в розмірі 600 000 грн. підлягає стягненню на користь держави.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2013р. позовні вимоги залишені без розгляду, у зв'язку із пропуском строку.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права.

У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, який встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України.

ДПІ в апеляційній скарзі зазначило, що ч. 3 ст. 99 КАС України передбачена можливість застосування інших строків для звернення до адміністративного суду. Зокрема, для даних правовідносин можливо застосовувати ст. 257 ЦПК України, якою передбачений трирічний строк позовної давності. Крім того, така позиція викладена і в п.2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується позивачем, що підставою для звернення ДПІ до суду стали висновки акту перевірки від 10 квітня 2013р.

До спірних правовідносин застосовується строк, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України - шість місяців з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Тому ДПІ, звернувшись до суду в грудні 2013р., цей строк пропустила.

Матеріали справи не містять доказів для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Судова колегія доводи апелянта щодо застосування ст. 257 Цивільного кодексу України до даних правовідносин відхиляє, виходячи з наступного.

Дійсно, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Проте, застосування такої норми можливо в разі відсутності чітко передбаченого Кодексом строку для даного випадку, а також з урахуванням характеру оскаржуваних правовідносин.

В даному випадку наявний публічно - правовий спір, що виключає застосування строків встановлених цивільним законодавством. Право на пред'явлення такого позову передбачено пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України. Строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦПК України, застосовується лише у правовідносинах щодо захисту цивільних прав або інтересів.

Аналізуючи наведене, судова колегія вважає неможливим застосування норм ЦК України, постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. для визначення строків звернення до суду в адміністративному провадженні.

На користь висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, зокрема про стягнення вартості отриманого за правочином на користь контрагента та держави, свідчить той факт, що зазначені стягнення, які встановлені ч.1 ст.208 ГК України, є різновидом адміністративно-господарських санкцій. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 19.08.2008р. № 21-320во08, яка відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці.

Згідно ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи, що оспорюваний правочин мав місце 28.09.2012р., на момент звернення ДПІ до суду - 06.12.2013р. закінчились строки застосування адміністративно-господарських санкцій

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, з урахуванням наявних доказів в справі колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,199,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2013р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: А.Г.Федусик

Суддя: К.В.Кравченко