Постановление суда № 37320623, 13.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/12433/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Засновника споживчого товариства "ІБР" ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року у справі за позовом Споживчого товариства "ІБР" до Державної податкової інспекції у Чуднівському районі Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Споживче товариство "ІБР" (далі - СТ "ІБР") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Чуднівському районі Житомирської області (далі - ДПІ у Чуднівському районі) в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року позов СТ "ІБР" задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Чуднівському районі задоволено. Скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову СТ "ІБР" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції СТ "ІБР" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Чуднівському районі у період з 26.02.2010 року по 12.03.2010 року проведено планову виїзну перевірку СТ "ІБР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки складено акт №5/23-00/31624588 від 19.03.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 84407,00 грн., в т.ч. у ІІІ кварталі 2008 року у сумі 34910,00 грн., в ІV кварталі 2008 року у сумі 25988,00 грн., за 2009 рік у сумі 23509,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №000010/2300/0 від 06.04.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в сумі 125697,90 грн.

В результаті адміністративного оскарження скарги позивача були залишенні без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін та прийняті нові повідомлення-рішення №000010/2300/1 від 30.04.2010 року та №0000102300/2 від 11.06.2010 року.

Судом першої інстанцій задоволені позовні вимоги та встановлено правомірність віднесення позивачем до валових витрат сум нарахованих відсотків за користування кредитами відповідно до кредитних договорів №171/2005-К від 06.12.2005 року та №59/2006-К від 22.05.2006 року, укладених з ПАТ "Банк "Кліринговий дім", але суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи позивачеві в задоволенні позову дійшов до висновку, що про порушення позивачем вимог абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачем до складу валових витрат у період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року віднесено суми нарахованих відсотків за користування кредитами за кредитними договорами укладеними з ПАТ "Банк "Кліринговий дім" №171/2005-К від 06.12.2005 року (дію договору продовжено Додатковими угодами №14 від 19.05.2008 року, №17 від 19.08.2008 року, №20 від 28.11.2008 року, №24 від 31.03.2009 року, №27 від 30.09.2009 року) та №59/2006-К від 22.05.2006 року (дію договору продовжено Додатковими угодами №3 від 16.05.2007 року, №7 від 19.05.2008 року, №10 від 19.08.2008 року, №14 від 28.11.2008 року, №18 від 31.03.2009 року, №20 від 30.06.2009 року, №21 від 30.09.2009 року).

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже, невід'ємною ознакою наявності підстав для віднесення процентів, виплачених за кредитними договорами, до складу валових витрат є використання кредитних коштів для здійснення господарської діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримував кредитні кошти для поповнення обігових коштів, які використовував для здійснення своєї господарської діяльності. Отже, відсотки за користування кредитними коштами позивач правомірно включав до валових витрат відповідних звітних періодів.

Підпунктом 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом першої інстанції також встановлено, що СТ "ІБР" надано всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, для підтвердження віднесення витрат до валових. Зазначені первинні документи відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність винесених ДПІ у Чуднівському районі податкових повідомлень-рішень №000010/2300/0 від 06.04.2010 року, №000010/2300/1 від 30.04.2010 року та №0000102300/2 від 11.06.2010 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року та залишення в силі постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу засновника споживчого товариства "ІБР" ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров