Постановление суда № 37117719, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року м. Київ К/800/16550/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.10.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013

у справі № 2а-0770/1684/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Постерікс"

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013, задоволено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області від 18.05.2014 № 001362341, № 0001372341 та № 0001382341.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, складено Акт перевірки від 04.05.2011 № 934/23-1/10/33705621, в якому встановлено порушення вимог: п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України; ст. ст. 92, 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. ст. 234, 626, 655, 658, 662, 664 Цивільного кодексу України; пп. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного Акта перевірки від 04.05.2011, відповідачем 18.05.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 001362341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 124 043,50 грн. за основним платежем та 31 010,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001372341, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 68 694,00 грн. та № 0001382341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40 437,00 грн. за основним платежем та 10 109,25 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Постерікс» та ТОВ «Технолітбуд» 27.09.2010 укладено договір поставки № 1483, відповідно до умов якого, ТОВ «Технолітбуд» (продавець) поставляє позивачу (покупець) товар, для використання його у підприємницькій діяльності, який покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору.

Факт отримання товару за вказаним договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків, актів здачі-прийняття та специфікацій послуг по доставці, договорів про надання транспортних послуг, податкових накладних, виписками банку.

Крім того, матеріали справи містять копії видаткових накладних (постачальник - ТОВ «Постерікс», одержувачі - ТОВ «Нова Лінія», ТОВ «Епіцентр К»,ТОВ «Схід бізнес центр», ТОВ «ТБД «Олді», ТОВ «Олді-Житомир», ТОВ «МирСтрой-Ки»), договорів комісії, поставки, надання послуг, бухгалтерської документації - інвентаризаційні відомості, оборотно-сальдові відомості, звіти («склад», клієнт», «номенклатура»), якими у повній мірі підтверджено здійснення позивачем господарської діяльності у сфері оптової торгівлі постерами, фотошпалерами та супутніми товарами, а також те, що придбана за договором поставки від 27.09.2010 № 1483 продукція використана в господарській діяльності товариства, товар реально отримано та оприбутковано підприємством, а у вартості отриманого товару наявний та сплачений у повному обсязі податок на додану вартість.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату поставки товару від ТОВ «Технолітбуд», що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 04.05.2011 № 934/23-1/10/33705621, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль