Решение № 3711521, 09.12.2008, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2008 р. Справа № 11/392/08

За позовом: Фінансов-розрахункового центру “ФРЦ”

(65012, м.Одеса, вул.Пушкінська, 68)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод”

(54051, м.Миколаїв, вул.Артема, 62-А)

Суддя К.Л. Василяка

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: - Кузовлєв В.В. - довіреність № 15 від 06.10.2008р., Цирфа Г.Б. - дов. №97 від 13.10.2008р.

відповідача: –Карпенко О.В. - дов. №2200/101-05-117-05 від 22.09.2008р.

СУТЬ СПОРУ: стягнення 13440664,15 грн.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав, просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулювались положеннями Цивільного кодексу УРСР, які не передбачали такої підстави для виникнення цивільних прав і обов'язків як рішення суду. Відповідач також стверджує, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо стягнення збитків від інфляції та 3% річних.

Під час розгляду справи позивач збільшив суму позовних вимог та просить стягнути з відповідача витрати, понесені ним на оплату за проведення експертиз в сумі 4549,96 грн.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд –

в с т а н о в и в:

14 червня 2006 року Вищим господарським судом України було прийнято рішення по справі № 28/8-5/38-43/400 яким було залишено в силі рішення ВАСУ від 25.04.1997 р. у справі № 28/8, за позовом Фінансово-розрахункового центру (ФРЦ) до ТОВ “Миколаївський глиноземний завод” та стягнуто з відповідача на користь позивача 6 596 127 гривень.

Як встановлено рішенням ВАСУ від 25.04.1997 р. у справі № 28/8, орендним підприємством «Миколаївський глиноземний завод» - було порушено майнове право Фінансово-інвестиційного товариства «Фонд».

Назване товариство, 28.11.1996 р. на підставі договору № 34 уступило своє право вимоги на стягнення коштів Фінансово-розрахунковому центру (ФРЦ) –підприємству громадської організації інвалідів, яке являється одним з акціонерів Фінансово-інвестиційного товариства «Фонд».

Боржник виконав рішення суду в повному обсязі, перерахувавши в липні 2006 року кредитору суму боргу встановлену рішенням суду.

В постанові від 14.06.2006 року Вищий господарський суд України встановив наявність між сторонами триваючих правовідносин які хоча й виникли до 1 січня 2004 р., але тривали й після набрання чинності діючого ЦК України, та застосував саме його положення щодо прав та обов'язків сторін по даному спору.

Згідно до положень ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Сплата збитків від інфляції та 3% річних є похідними фінансовими санкціями які залежать від наявності грошового зобов’язання та невиконання його в обумовлені строки.

Судовим рішенням від 14 червня 2006 року було встановлено факт наявності у боржника грошового зобов’язання яке виникло до вступу в дію діючого Цивільного кодексу України.

Діючим законодавством передбачено право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оцінюючи всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що простроченням по даному спору є весь період часу з моменту виникнення зобов'язання боржника сплатити відповідну грошову суму і до моменту її безпосереднього надходження до кредитора.

Таким чином, як витікає з названого вище рішення ВГСУ, у даному спорі період прострочення мав місце з 25.04.1997 р., тобто з моменту виникнення грошового зобов'язання, і до 13.07.2006 р., коли стягнена грошова сума надійшла на банківський рахунок кредитора.

Виходячи із наведених доводів, суд відхиляє твердження відповідача про те, що по даному спору боржник не припустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивач висунув позовні вимоги про стягнення суми індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми на загальну суму –13 440 664,15 грн., з яких сума індексу інфляції складає –11 615 779,65 грн., а сума трьох процентів річних –1 824 884,50 гривень.

З розрахунку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз загальна сума індексу інфляції та трьох процентів річних становить - 13 447 260,27 грн.

З висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз загальна сума індексу інфляції та трьох процентів річних становить - 13 624 871,78 грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення - 4548,96 грн. за проведення вказаних експертиз.

Судом самостійно здійснено розрахунок збитків від інфляції та 3 процентів річних за зазначений період, які відповідно становлять: індекс інфляції 11807067,33 грн. три проценти річних –1824868,23 грн. які і підлягають стягненню.

Що стосується заперечень відповідача відносно того, що стара редакція Цивільного кодексу не передбачала такої підстави для виникнення цивільних прав і обов'язків як рішення суду то вони не приймаються до уваги виходячи з наступного:

Частини 2 ст.8 Конституції України говорить, що Конституція має найвищу юридичну силу.

Частиною 5 статті 124 Конституції України встановлено, що рішення суду є обов'язковими для виконання на всі території України.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Отже, цивільні права й обов'язки можуть виникати як на підставах, передбачених ст.4 ЦК УРСР, так і на підставі рішень судів.

Про це прямо говориться в ч.5 ст.11 діючого Цивільного кодексу України, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Судовим рішенням від 14 червня 2006 року було встановлено факт наявності у боржника грошового зобов’язання

Таким чином, зобов'язання відповідача сплатити суму боргу по даному спору виникло на підставі рішення ВАСУ від 25.04.1997 р.

Що стосується посилань відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, суд вважає, що право на позов виникло у позивача з моменту вступу судового рішення в законну силу (14 червня 2006 року ), і з цього моменту, на думку суду, почався перебіг позовної давності відповідно до положень ст. 261 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд відхиляє твердження відповідача про те, що по даному спору строк позовної давності минув.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості проведених експертиз оскільки відповідно до приписів статті 41 ГПК України для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору саме господарський суд призначає судову експертизу. Права призначення судової експертизи сторонам у справі не надано.

Поняття судової експертизи дано в статті 1 ЗУ „Про судову експертизу”.

Судова експертиза –це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду.

Позивачем надані до суду не експертні висновки а висновки спеціалістів експертних установ, які не були експертами, в розумінні положень названого Закону, та не набули статусу експерта.

Отже, здійснені позивачем витрати не є витратами пов’язаними з проведенням судових експертиз.

Позивач - підприємство громадської організації інвалідів, звільнений від сплати держмита в Державний бюджет України на підставі п.28) ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Вказаний статус Фінансово-розрахункового центру «ФРЦ», як позивача у справі, підтверджується рішенням ВАСУ від 25.04.1997 р. у справі № 28/8, а також постановою ВГСУ від 14.06.2006 р. у справі № 28/8-5/38-43/400.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44,49, , 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з банківських рахунків ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»(54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62-А, код ЄДРПОУ 33133003) на користь Фінансово-розрахункового центру «ФРЦ»(65012, м. Одеса, вул. Пушкінська, 68, код ЄДРПОУ –14284165, п/р 26005665206631 в Одеській обласній філії АКБ УСБ, МФО 328016) збитки від інфляції в розмірі 11807067,33 грн. три проценти річних в сумі –1824868,23 грн.

3. Стягнути з розрахункового рахунку ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»(54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62-А, код ЄДРПОУ 33133003) на користь Фінансово-розрахункового центру «ФРЦ»(65012, м. Одеса, вул. Пушкінська, 68, код - 14284165, п/р 26005665206631 в Одеській обласній філії АКБ УСБ, МФО 328016) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі - 114,46 гривень.

4. Стягнути з поточного рахунку ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»(54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62-А, код ЄДРПОУ 33133003) у доход Державного бюджету України 24735 гривень державного мита.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя К.Л.Василяка