№ 3711089, 03.12.2008, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2008 р.

Справа № 6/343/08

за позовом

ТОВ СП „Нібулон”, м. Миколаїв

до відповідача

СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20

про

визнання протиправним і скасування податкових повідомлень –рішень.

Головуючий суддя Ткаченко О.В.

Суддя Васильєва Л.І.

Суддя Семенчук Н.О.

Секретар Засядівко О.О.

Представники:

Від позивача

Грінченко В.В., Кравченко О.Б., Шуліка С.О., Назарова Л.В.

Від відповідача

Щедров Є.В., Ковяшова М.М., Подгорна О.О., Кецкалу Р.Р., Мезінов О.Г.

Прокурор

Порошина Н.Г.

СУТЬ СПОРУ: За наслідками перевірки за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р.(від 27.05.2008 р. №395/40/14291113) і апеляційного узгодження (рішення від 27.06.2008 р. №17895/10/25-014 і від 21.07.2008 р. №1946/10/25-014) податковою службою були направлені товариству податкові повідомлення –рішення від 05.06.2008 р. №00010040/0, від 27.06.2008р. № 00010040/1 та від 25.07.2008р. №00010040/2, якими товариству визначені податкове зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 5 414 523,36 грн., у тому числі 1 804 841,12 грн. –основний платіж, 3 609 682,24 грн. –штрафна (фінансова) санкція.

Рішення прийняті у зв’язку з порушенням п. 1.21 ст. 1, пп. „а” п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94–ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами та доповненнями, п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно, п. п. 4, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. №470 „Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України”.

Не заперечуючи проти арифметичної правильності розрахунку визначеного зобов’язання товариство звернулося з позовом про скасування повідомлень, посилається на те, що висновки акту перевірки є неправомірними.

Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що позивач порушив п. 1.21 ст. 1, пп. „а” п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94–ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами та доповненнями , п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно, п. п. 4, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. №470 „Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України” .

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, встановив.

Як вбачається з акту перевірки, позивач не утримав та не сплатив податок з доходів іноземних юридичних осіб (у вигляді процентів) при виконанні кредитних договорів:

№SA-1 від 14.12.2006р. між ТОВ СП „НІБУЛОН” та „NIBULON SA”(Швейцарія),

№SG 2006-1 від 31.10.2006р. між ТОВ СП „НІБУЛОН” та банком „SOCIETE GENERALE”(Франція) та № 1 від 29.09.2006р. між ТОВ СП „НІБУЛОН” та банком „Natexis Banqes Populaires S.A.”(Франція).

Згідно з п. 13.1 ст. 13 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94–ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, що сплачуються на користь нерезидента.

Пунктом 13.2 Закону № 334 встановлено норму, згідно якої резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, зобов’язаний утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод.

Пунктами 1, 2 статей 11 “Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал” і “Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно” зазначено, що проценти, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави можуть також оподатковуватися у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, але у відповідності з законодавством цієї Держави і у розмірі, що не перевищує 10% і 2% від суми процентів, у Швейцарії і Франції , відповідно.

Керуючись цими нормами, податкова служба в повідомленні –рішенні визначила суму податкового зобов’язання, виходячи з вказаного розміру відсотків 10% і 2%.

Проте суд вважає таке рішення неправомірним, виходячи з такого.

Згідно з пп. 2.1.2 п. 2.1 ст. 2 Закону №334 платниками податку з процентів по договорам №SA-1 від 14.12.2006р., №SG 2006-1 від 31.10.2006р та № 1 від 29.09.2006р. є юридичні особи –нерезиденти.

Відповідно до п. 18.2 Закону у разі укладення договорів з нерезидентами не дозволяється включення до контракту податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів.

Отже податкова служба прийшла до помилкового висновку щодо обов’язку позивача сплачувати податок з доходів, отриманих нерезидентом.

Крім того, в Листі ДПА України від 15.02.2008 № 2902/7/22-5017 зазначено, що проценти, які сплачуються резидентам Швейцарії, повинні оподатковуватися в Швейцарії.

Зазначений Лист свідчить про можливість неоднозначного трактування обов'язку товариства сплачувати податок за доходи, отримані нерезидентом.

Проте, відповідач при прийнятті рішень не надала оцінку різному тлумаченню законодавства ним і ДПА України і не застосував конфлікт інтересів, передбачений пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Зазначене свідчить про необґрунтованість повідомлень –рішень, тобто прийняття їх, в порушення п.3 ч.3 ст.2 КАС України, без урахування усіх обставин, що мають значення.

Не доведено також відповідачем і порушення товариством п.4 та п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. №470 „Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України”.

Згідно п. 4 „ Порядку...” подання нерезидентом довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, є підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.

Для оподаткування процентів за правилами міжнародного договору нерезидент має підтвердити свій статус –надати резиденту, який виплачує йому проценти, довідку або її нотаріальну копію, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, за формою додатка 1 або за формою, затвердженою законодавством країни нерезидента. Довідка видається компетентним органом відповідної країни та дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Пунктом 8 Постанови № 470 визначено, що у разі ненадання нерезидентом довідки відповідно до п.4 цієї Постанови, доходи нерезидента із джерелом їх надходження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Банки Natixis, Societe Generale є резидентами Франції, підприємство „NIBULON SA”, є резидентом Швейцарії.

Цей факт підтверджується довідками від 04.01.2007 р. та від 20.09.2007 р., виданими Головним податковим управлінням великих підприємств податкових органів Франції, та Сертифікатом резидентства від 27.09.2007 р., виданим Управлінням оподаткування юридичних осіб Швейцарії.

Зазначені довідки були надані при проведенні перевірки.

Керуючись ст.ст. 161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №000110040/0 від 05.06.2008р., №000110040/1 від 27.06.2008р. і №000110040/2 від 25.07.2008р.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ СП „Нібулон”, м. Миколаїв 3,4 грн. судового збору.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя

О.В.Ткаченко