Постановление суда № 37106903, 30.01.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"30" січня 2014 р. Справа № 817/2411/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" жовтня 2013 р. у справі за позовом Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі по тексту - Управління капітального будівництва ВК РМР) звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі по тексту - ДПІ у м. Рівне) щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за наслідками яких складено акт від 17.01.2012р. №5 та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне форми "Ш" від 31.01.2012р. №0000081543, яким Управління капітального будівництва ВК РМР на підставі встановленого порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб визначеного п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) та на підставі ст.126 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) за затримку на 302 календарних дня сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 87976,90 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 17595,38 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 р. позов задоволено.

Визнано протиправними дії ДПІ у м.Рівне щодо проведення перевірки про своєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за наслідками якої складено акт №5 від 17.01.2012 року.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне №0000081543 від 31.01.2012 р.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони та їх представники в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. З урахуванням приписів ч.4 ст.196 та п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд апеляційної скарги колегією суддів здійснюється за відсутності сторін та в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст.200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Управління капітального будівництва ВК РМР не було обізнане, що стосовно нього за наявності відповідних обставин у певний час та у певному місці здійснюватиметься документальна невиїзна позапланова перевірка; податковим органом не приймалося будь-яке рішення, що оформлене наказом керівника податкового органу, про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки Управління капітального будівництва ВК РМР; копія наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки не була вручена (надіслана) посадовим особам позивача; відповідачем не було надіслано (вручено) посадовим особам позивача письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки

З огляду на це колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковий орган вийшов за межі наданих йому повноважень і діяв поза межами правового поля. Його дії не відповідали вимогам ст.ст.20, 62, 75, 77-79, 81 Податкового кодексу України.

Крім того, судом вірно встановлено, що форма акту перевірки не затверджена жодним наказом Державної податкової служби України, а самостійно розроблена відповідачем, а тому зафіксована інформація у акті перевірки від 17.01.2012р. №5 не може бути взята до уваги судом як така, що одержана з порушенням закону.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 31.01.2012 р. №0000081543 ДПІ у м.Рівне покликалось на несвоєчасність сплати Управлінням капітального будівництва ВК РМР узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-лютий 2011р..

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у відповідності до поданих декларації за 2011 рік УКБ ВК РМР задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-лютий 2011 р. у таких розмірах: 70 тис. 668 грн. та 69 858,05 грн. відповідно.

Сплачено за січень 2011р. у відповідності до платіжного доручення від 22.02.2011р. №82 на суму 14300,00 грн., від 28.02.2011р. №93 на суму 10700,00 грн., від 28.02.2011р. №97 на суму 8000,00 грн.. Сплачено за лютий 2011р. у відповідності до платіжного доручення від 16.03.2011р. №137на суму 20000,00 грн., від 29.03.2011р. №156на суму 27000,00 грн., від 30.03.2011р. №169 на суму 7000,00 грн., від 31.03.2011р. №176 на суму 15000,00 грн.

Сплачені кошти за орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-лютий 2011р. податковим органом спрямовано в погашення податкового боргу за вересень 2010 р.

Однак, твердження відповідача про наявність у позивача податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за вересень 2010 р. теж не підтверджуються документально.

Відповідні висновки суду належним чином підтверджені поданими УКБ ВК РМР деклараціями за 2010 рік та платіжними дорученнями про сплату орендної плати за землю.

Також правильними є висновки суду першої інстанції про те, що на момент сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, а саме за вересень 2010р., був чинний Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999р. №679-XIV (із змінами та доповненнями), національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Оскільки, постанову від 19.09.2013 р. Рівненським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" жовтня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Б.С. Моніч

судді: (підпис) І.Ф.Бондарчук

(підпис) С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ Б.С. Моніч

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради вул. Лермонтова, 6,м.Рівне,33000

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023

4 - Оніщук Валерій Петрович - представник позивача АДРЕСА_1 33023