№ 3710482, 23.07.2008, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2008 р.

14:50

Справа № 1/316/08

м. Миколаїв

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ареал-Снігурівка”.

/Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Позаміська, 7/.

До відповідача: Снігурівська міжрайонна державна податкова інспекція

у Миколаївській області

/57300, Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Леніна, 3/1/

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області

/54055, м. Миколаїв, пр. Леніна, 141В/

позивач просить:

скасування податкового повідомлення –рішення № 0000071600/0 від 21.01.2008р.

зобов’язання відповідача виконати не вчинені дії - надати висновок Головному управлінню державного казначейства у Миколаївській області із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню із бюджету, згідно загальної податкової декларації з податку на додану вартість за листопад місяць 2007 року в розмірі 497 297 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Сорогіна А.В.

Представники:

Від позивача: Зінковський І.Ю., довіреність від 05.05.2008р.

Жмудинський В.П., довіреність від 05.06.2008р.

Від відповідача: Українець М.В., довіреність від 24.06.2008р.

Юхименко К.І., довіреність від 24.06.2008р.

Гладун М.П., довіреність від 08.01.2008р.

Від 3 особи: Хмельницький В.С., довіреність від 27.12.2007р.

Позивач звернувся з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення – рішення № 0000071600/0 від 21.01.2008р. та зобов’язання відповідача виконати не вчинені дії - надати висновок Головному управлінню державного казначейства у Миколаївській області із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню із бюджету, згідно загальної податкової декларації з податку на додану вартість за листопад місяць 2007 року в розмірі 497 297 грн.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивач порушив вимоги пунктів 7.4.1., 7.7.1., 7.7.2. статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарі(робіт, послуг), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1999 року № 271: безпідставно відніс суму податку на додану вартість по придбанню кліткового обладнання до загальної декларації (а.с.49-55).

Третя особа в поясненні зазначила, що його повноваження не поширюються на визначення правомірності прийнятих податковими органами податкових повідомлень-рішень, відшкодування податку на додану вартість можливе здійснюватись лише на підставі висновків податкового органу чи за рішенням суду (а.с.89).

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши доводи представників сторін у судовому засіданні, суд

встановив:

За результатами документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року , що оформлено актом перевірки від 17.01.2008 року (т.1 а.с.16-21), відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000071600/0 від 21.01.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 497297 грн. за листопад 2007 року (а.с.15), яке позивач просить скасувати.

Позовні вимоги є обґрунтованими з наступних підстав:

позивач є сільськогосподарським товаровиробником, платником податку на додану вартість, звітує перед відповідачем, подаючи три декларації з податку на додану вартість: загальну декларацію та дві спеціальні декларації(скорочені), в яких відображаються оподатковувані операції у відповідності з пунктами 11.21 та 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Як свідчить акт перевірки від 05.12.2007 року (т.1 а.с.26-28) позивачем були укладені договори купівлі - продажу кліткового обладнання з ЗАТ “Агромаш-ІФ” (а.с.28-39).

На виконання умов укладених договорів позивач перерахував ЗАТ “Агромаш-ІФ” згідно платіжними дорученнями №154 та №155 від 19.10.2007 року відповідно 1 344 340, 80 грн. та 1 639 440 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 497 297 грн., отримав від постачальника податкові накладні №368 та № 369 від 19.10.2007 року на суму 1 344 340, 80 грн. та 1 639 440 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 497 297 грн., (26-27).

Зазначені господарські операції позивач відобразив в загальній декларації по податку на додану вартість за жовтень 2007 року та відніс суму податку на додану вартість –497 297 грн. до податкового кредиту , а в податковій декларації по розрахункам з бюджетом за листопад 2007 року визначив суму 497 297 грн. як таку, що підлягає бюджетному відшкодуванню (а.с.22-25), що на думку позивача є порушенням пунктів 7.4.1., 7.7.1., 7.7.2. статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарі(робіт, послуг), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1999 року № 271: зазначені операції необхідно було відобразити в спеціальній декларації №2.

Суд вважає висновок акту перевірки та доводи відповідача помилковими, виходячи з наступного:

як встановлено вище, позивач є сільськогосподарським товаровиробником, який спеціалізується на виробництві та реалізації продукції птахівництва. На нього розповсюджується спеціальний режим оподаткування, передбачений пунктами 11.21 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” вразі реалізації м’яса птиці та 11.29 статті 11 цього ж закону вразі реалізації яєць.

Приписами цих норм закону визначено, що для сільськогосподарських товаровиробників встановлюється пільговий режим оподаткування, відповідно якого податкове зобов’язання по операціям, що підпадають під дію вказаних пунктів закону, не сплачується до бюджету, а повністю залишається у розпорядженні цих платників податку і спрямовується за цільовим призначенням на

на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції

птахівництва та на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

На виконання вказаних вище норм Закону України “Про податок на додану вартість” постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271 затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарі (робіт, послуг)власного виробництва, включаючи продукцію(крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (для пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”) та постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року № 850 затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів,, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарськими за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі(для пункту 11.21. статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271 встановлено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, подають її до органів державної податкової служби.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Пункт 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та вказана вище постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року №271 не містить жодних вказівок або обмежень щодо правил відображення сум податкового кредиту при придбанні сільськогосподарськими товаровиробниками основних фондів, якими є придбане позивачем кліткове обладнання.

Пункт 7.4.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, що податковий кредит складається із сум податків нарахованих (сплачених) в зв’язку не тільки з придбанням товарів, але й основних фондів, якими є придбане позивачем кліткове обладнання., що призначене для вирощування курей-несучок, тобто для використання в господарській діяльності позивача.

Датою виникнення права на податковий кредит згідно пункту 7.5.1. статті 7 вказаного вище закону є дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5.3.2. статті 5, пункту 8.1.1. статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” витрати на придбання основних фондів не відносяться до складу валових витрат, їх вартість поступово відноситься на зменшення скоригованого прибутку платника податків у межах встановлених норм амортизаційних відрахувань.

Отже, позивач правомірно відніс податок на додану вартість в сумі 497 297 грн. до податкового кредиту жовтня 2007 року та відобразив ці операції в декларації з податку на додану вартість, яка передбачає розрахунки з бюджетом.

Підпунктами 7.7.1 та 7.7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Надана позивачем декларація з податку на додану вартість за листопад 2007 року, Розрахунок суми бюджетного відшкодування (а.с.22-25) свідчать про виконання вимог вказаних вище норм Закону України “Про податок на додану вартість” та його право на бюджетне відшкодування в сумі 497 297 грн.

Суд також вважає посилання відповідача на постанову Снігурівського районного суду від 07.03.2008 року (а.с.56) необґрунтованим, оскільки вказаний судовий акт стосується фізичної особи не сторони по даній справі, оспорюване податкове повідомлення-рішення не було предметом розгляду.

За таких обставин позовні вимоги в частині скасування оспорюваного повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

В задоволенні позовної вимоги щодо зобов’язання відповідача виконати не вчинені дії - надати висновок Головному управлінню державного казначейства у Миколаївській області із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню із бюджету, згідно загальної податкової декларації з податку на додану вартість за листопад місяць 2007 року в розмірі 497 297 грн. слід відмовити з тих підстав, що вони є передчасними, оскільки відповідно пункту 7.7.8. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Прийняття господарським судом постанови щодо першої позовної вимоги не вважається закінченням судового оскарження податкового повідомлення-рішення, оскільки судове рішення не набрало законної сили.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 162-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2007 р. № 0000071600/0.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ареал-Снігурівка” /Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Позаміська, 7, код ЄДРПОУ 31427847/ судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Л.I.Васильєва