Постановление суда № 37015310, 23.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. Київ К/800/57397/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про скасування рішення від 06 червня 2013 року, зобов'язання розглянути клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року скасовано постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 серпня 2013 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою на нього, в якій просив рішення суду скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 27 травня 2013 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням щодо надання земельної ділянки до 0,1 га в межах села Горенка.

Рішенням відповідача від 06 червня 2013 року вирішено до розгляду по суті цього звернення повернутися після приведення його у відповідність до статті 118 ЗК України.

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність цього позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Частиною 6 статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вказані норми не передбачають повноваження ради відстрочити розгляд питання. При цьому правильним є висновок суду щодо пропуску радою місячного строку розгляду заяви.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: