Решение № 37006821, 30.01.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/1246/13-ц Головуючий у І інстанції Тандир О.В.Провадження № 22-ц/780/473/14 Доповідач у 2 інстанції ПриходькоКатегорія 43 30.01.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2014 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Токар Т.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 листопада 2013 року за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Макарівська районна державна нотаріальна контора Київської області, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Макарівське бюро технічної інвентаризації», про визнання заповіту, свідоцтва про право на спадщину недійсними,-

встановила:

у червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з первісним позовом, який обґрунтовував тим, що він є власником житлового будинку з надвірними господарськими будівлями і спорудами, що в цілому складає домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №3241 від 28.11 2012 року.

Вказував, що ОСОБА_1, зареєстрований у вказаному житловому будинку, в якому не проживає з 2004 року, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію за даною адресою, особистих речей його в будинку не має і будинком він не цікавиться. З 2004 року та по даний час відповідач фактично проживає за адресою АДРЕСА_1, разом зі своєю сім»єю.

Оскільки, у добровільному порядку зніматися з реєстрації ОСОБА_1 не бажає, тому позивач вважає, що відповідач цим порушує його право, та просив визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житлом в будинку по АДРЕСА_2.

У вересні 2013 року ОСОБА_1, заявив зустрічний позов, в якому просив визнати недійсними заповіт від 21.04.2010 року, вчинений спадкодавцем ОСОБА_6 на ім»я ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_7, і зареєстрований у реєстрі за №504, та свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28.11.2012 року, видане на ім»я ОСОБА_2, на спірне домоволодіння посвідчене приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_8, і зареєстроване у реєстрі за №3245.

ОСОБА_1 обґрунтував свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_6, у силу свого стану, викликаного тяжкою невиліковною онкологічною хворобою, перебуванням під дією наркотичного препарату, не усвідомлював значення своїх дій те не міг керувати ними, а тому не міг скласти нового заповіту, який би скасував його попередній заповіт, згідно якого заповідав все своє майно в тому числі і ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_1 хворіє на тяжкі хронічні хвороби, є непрацездатним, інвалідом 3 групи, а також перебуває на пенсії довічно, він має право на обов»язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту, чого не було враховано нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 13 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано частково недійсним (в частині 1/6 спадкового майна) свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28.11.2012 року, видане приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_8, на ім»я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови судом у задоволенні його зустрічних позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційні скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції змінити та ухвалити нове рішення, за яким зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Також, не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду змінити в частині відмови у задоволенні його позовних вимог і в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, та ухвалити нове рішення яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_2, необхідно задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково зустрічний позов, і відмовляючи у задоволенні основного позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, має право на обов»язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту залишеного після смерті ОСОБА_6

Проте з такими висновками суду першої інстанції не можливо погодитися виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05.07.2011 року, який проживав та був зареєстрований АДРЕСА_2.

Після його смерті залишилося спадкове майно, зокрема, домоволодіння до складу якого входить житловий будинок та господарські споруди за вказаною вище адресою.

21.04.2010 року ОСОБА_6, склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстровано у реєстрі за №504.

Після смерті ОСОБА_6, спадщину прийняв ОСОБА_2, подавши у встановлений ст.1270 ЦК України строк відповідну заяву приватному нотаріусу Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_8

Відповідно до довідки виконкому Бишівської сільської ради Макарівського району від 20.12.2011 року за №1988 на момент смерті ОСОБА_6, з ним проживали та були зареєстровані дружина - ОСОБА_4, а також син - ОСОБА_1

ОСОБА_4, у встановлений ст.1270 ЦК України подала вказаному вище приватному нотаріусу заяви про відмову від обов»язкової частки у спадщині а також відмову від прийняття спадщини за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_6 Також, згідно письмової заяви нотаріусу ОСОБА_4, відмовилась від отримання свідоцтва на частку у спільному майні подружжя.

За заявою ОСОБА_2, йому видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28.11.2012 року, посвідчене приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_8, і зареєстроване у реєстрі за №3245.

Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із домоволодіння по АДРЕСА_2. Право власності на спірне домоволодіння за ОСОБА_2, зареєстровано 08.12.2012 року, що підтверджується відповідним витягом.

Згідно ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов»язкова частка). Розмір обов»язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.58 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.59 ЦПК України).

ОСОБА_1, не є рідним сином спадкодавця ОСОБА_6, відповідно до копії свідоцтва про народження його батьком є ОСОБА_1 (а.с.83).

Інших належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_6, є батьком ОСОБА_1, останнім до матеріалів справи не подано.

Враховуючи вище наведене ОСОБА_1, не має права на спадкування після смерті ОСОБА_6, оскільки не входить до числа спадкоємців після смерті останнього.

Враховуючи вище зазначене колегія суддів вважає, що зустрічний позов не підлягає до задоволення.

Основний позов необхідно задовольнити виходячи із наступних обставин справи.

Відповідно до Державної реєстрації прав власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 з 08.12.2012 року є ОСОБА_2 (а.с.12).

Відповідно до вимог ч.3 ст.405 ЦК України член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом в разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З довідки виконкому Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області від 06.06.2013 року №676 ОСОБА_1, зареєстрований АДРЕСА_2 але не проживає (а.с.7).

Виникнення права членів сім»ї власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а, отже, припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім»ї на користування цим будинком.

Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов»язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім»ї колишнього власника у випадку зміни власника.

За таких обставин справи слід задовольнити основний позов, і визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив рішення з порушенням норм матеріального права, а тому за таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволенні вимог основного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Керуючись: ст.ст.303,307,309,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

вирішила :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_2, задовольнити.

Скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 листопада 2013 року і ухвалити нове рішення.

У задоволені позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Макарівська районна державна нотаріальна контора Київської області, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Макарівське бюро технічної інвентаризації», про визнання заповіту, свідоцтва про право на спадщину недійсними, відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді