№ 37000293, 21.01.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 січня 2014 р. Справа № 802/4829/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Крок 95"

про: стягнення заборгованості перед бюджетом

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Вінницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Крок 95» про стягнення заборгованості по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб в розмірі 274544, 44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний борг по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб, який у встановлений законодавством строк не сплачений. Вінницькою ОДПІ щодо стягнення податкових зобов’язань вживалися заходи передбачені ст. ст. 58, 59 Податкового кодексу України, однак не призвели до погашення наявної податкової заборгованості, в зв’язку з чим позивач вимушений звернутися до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, однак надала заяву (вх. №1040 від 21.01.2014 р.) про розгляд справи в письмовому провадженні та зазначила, що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, конверт разом з повідомленням про вручення поштового відправлення повернуто відділом зв’язку на адресу суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Суд, вважає, що за даних обставин можливо та доцільно розглянути дану адміністративну справу без участі сторін на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Крок 95», (код ЄДРПОУ 20115923) взято на облік ДПІ у м. Вінниці з 11.05.1995 р. Зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 28.03.1995 р.

Контролюючим органом здійснено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування орендної плати за землю за 2011 рік та січень-жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт №3522/1503/20115923 від 28.12.2012 р., на підставі якого винесено податкові повідомлення - рішення форми "Р" №0000041505 від 14.02.2013 р. на суму 340, 00 грн., №0000031505 від 14.02.2013 р. на суму 274204, 44 гр. (а.с. 14).

За результатами вказаної перевірки Вінницькою ОДПІ встановлено, що відповідачем не подано податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік та за січень-жовтень 2012 року чим порушено вимоги пункту 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі за землю в сумі 274544, 44 грн., з них 219363, 55 грн. – основний платіж, 55180, 89 грн. – штрафна санкція.

Дана сума заборгованості підтверджується обліковою карткою платника податків податковими повідомленнями - рішеннями форми "Р" №0000041505 від 14.02.2013 р., №0000031505 від 14.02.2013 р., розрахунком суми позову.

У зв’язку з несплатою узгодженої суми заборгованості по орендній платі за землю позивачем було надіслано на адресу відповідача першу податкову вимогу №1/860 від 05.08.2010 р., другу податкову вимогу №2/1063 від 10.09.2010 р., проте складено акт про причини неможливості вручення податкової вимоги платнику податків за юридичною адресою.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно пункту “в” частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі –ПК України) платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

Згідно статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Статтею 286 ПК України, встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 58.1 ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкові повідомлення - рішення форми "Р" №0000041505 від 14.02.2013 р., №0000031505 від 14.02.2013 р. направлялись відповідачу.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункта14.1 статті 14 ПК України податковий борг – сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Несплата товариства з обмеженою відповідальністю «Крок 95» заборгованості по орендній платі за земельні ділянки впливає на виконання дохідної частини Державного бюджету України, чим завдається шкода інтересам держави.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають задоволенню в загальній сумі 274544, 44 грн.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Крок 95» кошти з рахунків у банках обслуговуючого такого платника в рахунок погашення податкового боргу в сумі 274544, 44 ( двісті сімдесят чотири тисячі п’ятсот сорок чотири грн. 44 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович