Постановление суда № 36968020, 23.01.2014, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

23.01.2014

Справа № 335/229/14-а 2-а/335/39/2014 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Геєць Ю.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до старшого інспектора адміністративної практики Державтоінспекції ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Тимчик Вікторії Миколаївни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до старшого інспектора адміністративної практики Державтоінспекції ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Тимчик В.М. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді від 11.01.2014 року зазначена позовна заява залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам ст. 106 КАС України, та заявнику надано строк п'ять днів з дня отримання ухвали, для усунення недоліків, а саме: сплатити судовий збір, відповідно до вимог Закону України „Про судовий збір".

20.01.2014 року на адресу суду надійшов лист від ОСОБА_1, зі змісту якого вбачається, що позивач вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства він звільнений від сплати судового за подачу адміністративного позову про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Проте такі доводи позивача не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Законом України „Про судовий збір" (зі змінами), який набрав чинності 1 листопада 2011 року, такі особи не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

У п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституції України зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Отже, за подання до суду адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення судовий збір сплачується у порядку та розмірах, встановлених Законом України „Про судовий збір".

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедент ними є рішення Європейського суду з прав людини у справах „Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та „Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, вимога суду з підстав, передбачених ст. 106 КАС України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Оскільки позивач протягом встановленого судом строку недоліки зазначені в ухвалі суду не усунув, позов підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 106, 108 КАС України, -

УХВАЛИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого інспектора адміністративної практики Державтоінспекції ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Тимчик Вікторії Миколаївни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - вважати неподаною та повернути заявнику.

Роз'яснити ОСОБА_1, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у п'ятиденний строк з дня її отримання.

Суддя: Ю.В. Геєць