№ 36965148, 03.02.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3504/13-к

Провадження №: 1/752/205/13

ПОСТАНОВА

03.02.2014 р.м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Дідик М. В., розглянувши апеляцію прокурора Збаравської Н.В., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2013 року, яким ОСОБА_1 визнано винним та засудженого за ч.1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 13 років та, на підставі ст. 71 КК України, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років. За ст. 187 ч.4 та за ст. 289 ч.2 КК України, - виправдано, -

встановив:

Прокурор Збаравська Н.В., звернулася з апеляцією на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2013 року, яким ОСОБА_1 визнано винним та засудженого за ч.1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 13 років та, на підставі ст. 71 КК України, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років та за ст. 187 ч.4 та за ст. 289 ч.2 КК України, виправдано.

22.11.2013 року постановою судді, дана апеляція залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам ст. 350 КПК України. Зокрема, взагалі було відсутнє обґрунтування в чому полягає незаконість вироку, неправильність застосування кримінального закону та які вимоги КПК судом порушені.

04 грудня 2013 року поштовим відправленням прокурором, на виконання постанови головуючого від 22.11.2013 року було подано апеляцію, яка разом з апеляцією засудженого була спрямована для розгляду до Апеляційного суду м. Києва.

21.01.2014 року постановою Апеляційного суду м. Києва, кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 повернуто для виконання вимог ст. 352 КПК України, щодо апеляції прокурора.

Як зазначено в постанові, зі змісту апеляції прокурора від 04.12.2013 року вбачається, що обґрунтовуючи свої вказівки про незаконність судового рішення, апелянт посилається на неправильність, на її думку, висновків про необхідність перекваліфікації дій засудженого з п.п. 4,6 ст. 115 ч.2 на ч.1 ст. 115 КК України та виправдання ОСОБА_1 за ч.4 ст. 187,ч.2 ст. 289 КК України, а також, враховуючи комплекс, характер та локалізацію спричинених потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство з особливою жорстокістю та з корисливих мотивів.

На переконання апелянта, саме запропоноване державним обвинувачем в судовому засіданні покарання за кожний злочин та за сукупністю злочинів і вироків у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Наведене свідчить про те, як зазначено в постанові апеляційної інстанції, що апелянтом не виконані вимоги головуючого про усунення недоліків апеляції, замість доводів на обґрунтування незаконності судового рішення, апелянт у своїй апеляції висловила свої оцінки та судження. Зазначені обставини залишилися поза увагою головуючого і ним не було прийнято рішення відповідно до положень ч.2 ст. 352 КПК України (редакція КПК 1960 року).

Враховуючи викладене, апеляцію прокурора слід визнати такою, що не підлягає розгляду.

Керуючись ст. 352 КПК України, -

постановив:

Апеляцію прокурора Збаравської Н.В., на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2013 року, яким ОСОБА_1 визнано винним та засудженого за ч.1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 13 років та, на підставі ст. 71 КК України, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років та за ст. 187 ч.4, ст. 289 ч.2 КК України, виправдано, - визнати такою, що не підлягає розгляду.

Постанову може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва, який має право своєю ухвалою визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК України.

Суддя Дідик М.В.