Решение № 369355, 06.12.2006, Апеляційний суд Сумської області

Справа №22-ц-1456 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції Семеній Л.І.

Категорія 41 Суддя-доповідач Лузан Л.В.

РІШЕННЯ іменем України

2006 року грудня « 06 » колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.

суддів - Батюка А.В. Лузан Л.В.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 07 липня 2006 року

та додаткове рішення цього ж суду від 14 вересня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської центральної районної лікарні, Липоводолинської районної державної адміністрації, відділення Державного казначейства по Липоводолинському району про стягнення заробітної плати, матеріальної допомоги, моральної шкоди та визнання перейменування посади незаконним, -

встановила:

10 серпня 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду з названим позовом, а у послідуючому уточнивши позовні вимоги, зазначала, що перебуває у трудових відносинах з відповідачем з 1994 року і що відповідач порушує її права. Зокрема, не виплачує надбавку за використання диззасобів, доплату за суміщення професій /посад/ та розширення зони обслуговування, т.я. вона виконує обов'язки по роздачі їжі у вечірній час, вихідні та святкові дня, з 1 березня 2001 року не виплачує матеріальну допомогу на оздоровлення з розрахунку не більше ніж один посадовий оклад на рік. З 01.03.2001 р. їй нараховується заробітна плата за нижчим окладом, ніж повинен бути, не нараховується доплата за понаднормові години, до мінімальної зарплати. Посада, яку вона займає з 01.01.2006 року незаконно перейменована на посаду з менш оплачуємим окладом.

Остаточно просила стягнути на її користь 939 грн. 83 коп. заборгованості по заробітній платі у відповідності до окладу та 198 грн. 90 коп. компенсації за період її невиплати; 786 грн. 74 коп. доплати за прибирання туалетів та застосування диззасобів та 145 грн. 62 коп. компенсації за період її невиплати; 303 грн. 25 коп. доплати за роздачу їжі; 705 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення; 5000 грн. моральної шкоди; 262 грн. 14 коп. судових витрат /надання правової допомоги в сумі 25 грн., витрати на послуги спеціаліста в сумі 150 грн., витрати у зв'язку з відривом від звичайних занять/; визнати незаконним перейменування посади; зобов'язати ЦРЛ внести виправлення в трудову книжку /ас. 2-3, 70,187, 330-331/.

Рішенням Липоводолинського районного суду від 07 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Липоводолинської центральної районної лікарні /далі - Липоводолинська ЦРЛ / на користь ОСОБА_1 донарахування до заробітної плати за 2001-2004 роки у сумі 289 грн. 59 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі 264 грн. 89 коп., відшкодування моральної шкоди у сумі 100 грн. та в доход держави судовий збір у сумі 51 грн. і на користь ДП "Судовий інформаційний центр" витрати з інформаційно-технічного забезпечення у сумі 30 грн.

Додатковим рішенням цього ж суду з Липоводолинської ЦРЛ стягнуто на користь позивачки витрати на правову допомогу у сумі 4 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі на рішення суду ставиться питання про скасування рішення суду в частині незадоволених позовних вимог про стягнення заробітної плати, доплату за роздачу їжі, матеріальної допомоги та визнання перейменування посад незаконним і постановления нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального права.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду ОСОБА_1 посилається на невірне вирішення судом питання про стягнення на її користь понесених судових витрат, які складаються з надання правової допомоги у розмірі 25 грн., витрат на послуги спеціаліста в розмірі 150 грн., витрат, пов'язаних з явкою до суду, в розмірі 163 грн.88 коп. Прохає рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про повне задоволення вимог щодо судових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала в Липоводолинській районній лікарні з 26.09.1994 року - санітаркою буфетницею хірургічного відділення, з 16.08.1998 року - переведена палатною санітаркою хірургічного відділення / ас.25-27, 34 /.

05.05.2003 року був виданий наказ № 99 про те, що на підставі класифікатора професій ДК 003-22 штатні посади «палатної санітарки хірургічного відділення» були перейменовані на посади «молодшої медичної сестри хірургічного відділення» / ас. 31, 33 /. Вбачається, що при заміні найменування посад схемні посадові оклади не змінювались, /ас. 55-58, 53/. Одну із названих перейменованих посад займала позивачка /ас.55-58,122-124/.

В зв'язку з запровадженням з 01.09.2005 року Умов оплати праці працівників галузі на основі Єдиної тарифної сітки, особливістю якої є те, що назви посад і професій працівників приведені у відповідність з Державним класифікатором професій /ДК-003-95/, а тарифні розряди, встановлені за ЄТС - на підставі кваліфікаційних характеристик професій, затверджених наказом Мін праці та соц.політики України від 29.12.2005 № 336, то по Липоводолинській ЦРЛ був виданий наказ № 208 від 30.12.2005 року /ас.337 т.2/. За цим наказом посаду позивачки було приведено у відповідність з Державним класифікатором професій, її посада була перейменована на «молодшу медичну сестру-прибиральницю /палатну/ хірургічного відділення» / ас.341 448-455 т.2/.

З наявних у справі відомчих нормативних актів вбачається, що планування чисельності та назв посад молодшого медичного персоналу залежить від прийнятої у відділеннях лікарні системи обслуговування хворих / ас. 75, 111, 121,197, 218/.

В охороні здоров'я існують дві системи обслуговування хворих 3-х та 2-х ступенів.

При 3-х ступеневій системі безпосереднє обслуговування хворих здійснюють лікар, медична сестра і молодша медична сестра по догляду за хворими. 3-х ступенева система обслуговування хворих застосовується в обласних лікувальних закладах.

У центральних районних лікарнях, в тому числі в такій, як Липоводолинська ЦРЛ, застосовується 2-х ступенева система обслуговування хворих, при якій обслуговування здійснюють лікар і медична сестра.

При цьому до штатного розкладу вводять посади молодших медичних сестер-прибиральниць, в обов'язки яких входить тільки виконання санітарно-гігієнічних функцій, пов'язаних зі створенням відповідних умов у палатах і підсобних приміщеннях.

Звідси випливає, що посади молодшої медичної сестри по догляду за хворими або молодшої медичної сестри палатної може уводитися до штатного розкладу тільки при організації обслуговування хворих за 3-ступеневою системою, а посада молодшої медичної сестри-прибиральниці - за 2-ступеневою (п. 5 примітки до Методичних рекомендацій Міністерства охорони здоров'я СРСР від 20.08.1981 року № 02-14/32-14).

Таким чином суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що посада позивачки повинна іменуватися молодша медична сестра-прибиральниця (палатна) і її посадовий оклад повинен відповідати п. 2.4.3 «Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення", затв. наказом Мінпраці та соц.політики України і МОЗ України від 06.04.2001 року №161/137 і складати 120 грн. із змінами та доповненнями до Умов оплати праці. Саме за таким посадовим окладом /з наступними змінами/ позивачці і нараховувалась відповідачем заробітна плата / ас.347 т.2/ .

З наведених підстав доводи апелянта про те, що заробітна плата повинна їй нараховуватись у відповідності до п.2.4.1 названого наказу від 06.04.2001 року №161/137-не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Проаналізувавши посадові обов'язки позивачки суд першої інстанції прийшов до

вірного висновку про те, що незважаючи на перейменування посад позивачки, її посадові обов'язки ніколи не змінювались, зводились тільки до виконання санітарно-гігієнічних функцій, пов'язаних зі створенням відповідних умов у палатах і підсобних приміщеннях, тому її доводи про незаконне переведення на іншу посаду - є необгрунтованими / ас. 40-42 т.1, 368, 371 т.2/.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення доплати за роздачу їжі, оскільки позивачка не надала суду достовірних доказів про те, що виконувала таку роботу за розпорядженням керівництва. До того ж в судовому засіданні вона не заперечувала, що в лікарні не була вакантною посада працівника, в обов'язки якого входило виконання такої роботи.

Не було підстав у суду першої інстанції і для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення. За п. З наказу Мінпраці і МОЗ України від 06.04.2001 року №161/137 "Про впорядкування та затвердження Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" керівники закладів мають право в межах фонду заробітної плати, передбачених у кошторисі доходів і видатків, надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі, не більшій за один посадовий оклад на рік. Позивачка не заперечувала, що з відповідною заявою до керівництва ніколи не зверталась. До того ж суд вірно зазначив, що надання такої допомоги є правом, а не обов'язком керівника. Така допомога надається в межах фонду заробітної плати, в той же час позивачка не надала доказів про те, що до фонду заробітної плати відповідача включались кошти на ці цілі / ас.63, 192/.

Колегія суддів вважає, що розмір суми в 100 грн., визначений судом на відшкодування заподіяної позивачці моральної шкоди визначений судом з врахуванням усіх обставин справи, з врахуванням принципу розумності і справедливості. Позивачка не надала достовірних доказів про заподіяння їй такої шкоди у більшому обсязі. Доводи апеляційної скарги в цій частині позовних вимог не заслуговують на увагу.

Судом встановлено і цих обставин фактично не заперечує відповідач, що позивачка при виконанні своїх посадових обов'язків постійно застосовує дезінфікуючі засоби та займається прибиранням туалетів. Виконання такої роботи передбачено її посадовими обов'язками. Тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що у відповідності до п.З.5.14 вищеназваного наказу від 06.04.2001 року № 161/137 посадовий оклад позивачці має підвищуватись на 10 %. Цих висновків суду відповідач не оскаржує .

Суд першої інстанції прийшов до висновку, який теж не оскаржується відповідачем, про те, що позивачка має право на донарахування до заробітної плати за невідпрацьовані не з її вини години до місячної норми робочого часу .

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції погодився з доводами позивачки щодо невірного нарахування їй заробітної плати в частині невиплати надбавки за використання диззасобів, недонарахування до заробітної плати за невідпрацьовані не з її вини години до місячної норми робочого часу і за цими позовними вимогами стягнув на користь позивачки 289,59 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі 264,89 грн. Проте суд не навів жодних розрахунків стягнутих сум, немає таких розрахунків і у справі. Апелянт наполягає на тому, що названі суми визначені невірно. Відповідач на підтвердження достовірності цих сум переконливих розрахунків не надав. З наведених підстав у колегії суддів виникли сумніви щодо вірності визначених судом сум. Під час розгляду справи в апеляційному суді було встановлено, що визначені судом суми в цій частині позовних вимог є невірними, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням у справі нового рішення. Колегія суддів вважає за необхідне вирішити названу частину позовних вимог по суті в межах строків позовної давності, тобто з травня 2001 р. і станом на час постановления нового рішення, тобто по листопад 2006 року.

За пропозицією колегії суддів сторони, кожна окремо, надали апеляційному суду розрахунки розміру заробітної плати позивачки у спірному періоді та розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Принципова різниця в наданих сторонами розрахунках зводиться до того, що позивачка зазначає у своїх розрахунках розмір окладу у відповідності до п.2.4.1 «Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення", затв. наказом від 06.04.2001 року №161/137 з наступними змінами, а відповідач зазначає розмір окладу позивачки за п.2.4.3 цього наказу .

Однак суд першої інстанції висловив свою думку, з якою погоджується і колегія суддів, про те, що посадовий оклад позивачки повинен відповідати п. 2.4.3 «Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення", затв. наказом від 06.04.2001 року №161/137 і складати 120 грн. /на початок спірного періоду/ із наступними змінами.

Тому колегія суддів вважає за необхідне покласти в основу рішення розрахунки, зроблені відповідачем - Липоводолинського ЦРЛ / ас. 495-519 т.2 /. В судовому засіданні представник позивачки, попередньо ознайомившись з названими розрахунками, надав до них відповідні зауваження, з якими представник Липоводолинської ЦРЛ повністю погодився /ас. 520-522 т.2/. В такому разі в основу рішення колегія суддів поклала розрахунки, зроблені відповідачем, із врахуванням зауважень до них представника позивачки.

Остаточно сторони дійшли в судовому засіданні одностайної згоди відносно наступного. Якщо брати за основу розрахунків розмір посадового окладу позивачки, визначений у відповідності до п. 2.4.3 «Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення", затв. наказом від 06.04.2001 року №161/137, який складає 120 грн. на початок спірного періоду із наступними змінами, то

розмір доплати 10 % за використання диззасобів складає 787,45 ;

компенсація втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів виплати цієї суми складає 205,43 грн.;

донарахування до заробітної плати за період травень 2001- листопад 2006 року складає 673,19 грн.;

компенсація втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів виплати цієї суми складає 191,89 грн.

Таким чином загальна сума донарахування до заробітної плати за період травень 2001- листопад 2006 року з доплатою за використання диззасобів складає 1460,64 грн.;

компенсація втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів виплати цієї суми складає 397,32 грн. Саме такі суми колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивачки при постановленні нового рішення.

Постановлюючи додаткове рішення суд першої інстанції обгрунтовано відмовив позивачці у стягненні витрат на оплату послуг спеціаліста, оскільки вбачається, що такі витрати не були виправданими. Під час розгляду справи позивачка за своєю ініціативою звернулась за допомогою до аудитора, до того ж зроблені ним висновки не були покладені в основу рішення.

В той же час колегія суддів вважає, що інші судові витрати позивачки, а саме надання правової допомоги та витрати у зв'язку з відривом від звичайних занять, підлягають стягненню на користь позивачки. Тому додаткове рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення із наступних підстав.

Як доказ про надання правової допомоги позивачка надала відповідну квитанцію, ас.4.

Відповідно до ч.2 ст. 85 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за відрив від звичайних занять. Компенсація за відрив від звичайних занять сплачується пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів вважає, що така компенсація підлягає стягненню на користь позивачки, оскільки з табелів обліку робочого часу вбачається, що в судових засіданнях вона була присутня поза межами робочого часу. Розрахунок суми компенсації наведений на окремому листі на ас. 524 т.2. Цей розрахунок був зроблений, як це і передбачено в законі, «пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати», тобто з врахуванням часу перебування позивачки в суді та розміру мінімальної заробітної плати у конкретні дні, в які відбувались судові засідання .

Колегія судців вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачці у стягненні компенсації за відрив від звичайних занять її представника, оскільки на підтвердження цих вимог позивачка не надала доказів про те, що її представник був присутнім у судових засіданнях поза межами робочого часу.

Оскільки позовні вимоги позивачки в більшій їх частині задоволені, то у відповідності до ст.ст. 79, 84, 85, 88 ЦПК України на її користь підлягають стягненню 25 грн.- витрати позивачки за надання правової допомоги та 77,12 грн. - витрати у зв'язку з відривом від звичайних занять.

Відповідно до ч.З ст.81 ЦПК України з Липоводолинської центральної районної лікарні підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Апеляційному суді Сумської області в сумі 30 грн.

Керуючись ст.303, пп.2, 3 ч1. ст.307, пп.1, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

Вирішила :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 07 липня 2006 року в частині вирішення спору про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за період її невиплати змінити.

Стягнути з Липоводолинської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 донарахування до заробітної плати у сумі 1460,64 грн., а не 289,59 грн., як зазначено у рішенні, та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі 397,32 грн., а не 264,89 грн., як зазначено у рішенні.

Додаткове рішення Липоводолинського районного суду Сумської області суду від 14 вересня 2006 року в частині вирішення спору про стягнення витрат на правову допомогу, компенсації за відрив від звичайних занять ОСОБА_1 скасувати і в цій частині постановити нове рішення.

Стягнути з Липоводолинської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 25 грн. та компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 77,12 грн.

В іншій частині рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 07 липня 2006 року та додаткове рішення цього ж суду від 14 вересня 2006 року залишити без зміни .

Стягнути із Липоводолинської центральної районної лікарні на користь Апеляційного суду Сумської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Апеляційному суді Сумської області в сумі 30 грн. Реквізити рахунку для оплати витрат: Одержувач: Апеляційний суд Сумської області, Код ЄДРПОУ: 02893444, Розрахунковий рахунок: 37319005002177, Банк: УДК в Сумській області, МФО: 837013, Призначення платежу: за ІТЗ розгляду цивільної справи апеляційним судом Сумської області.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.