Решение № 36933320, 29.01.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.01.14р. Справа № 904/5215/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Валентина", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ

відповідача-2: Філії-Дніпропетровського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним іпотечного договору від 26.04.2006р.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Данканич Є.І., дов. від 10.12.13р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Баклан А.В, дов. № 1373 від 14.06.13р.; Красовська В.В., дов. № 1324 від 16.06.13р.;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Валентина" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним іпотечний договір, укладений 26.04.2006р. між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з часу обрання директора товариства Міллера В.В. згідно протоколу загальних зборів № 25/11-1 від 25.11.11р., позивач довідався про те, що належне товариству на праві власності нерухоме майно - будівля кінотеатру „Комунар", що є основним майном підприємства, вартість якого перевищує 50% вартості всього майна товариства, знаходиться у заставі згідно іпотечного договору від 26.04.2006р. Позивач вважає, що на час підписання спірного договору Данилов К.Ф., що діяв від імені позивача на підставі довіреності, посвідченої 21.04.06р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Башкіною І.Ю., не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності представника юридичної особи та правочин позивачем в подальшому не схвалений, про що складено протокол загальних зборів учасників товариства від 29.11.12р. № 02/11-1. Крім того, протокол № 7 зборів учасників ТОВ „Кінотеатр"Валентина" від 10.04.2006р., відповідно до якого учасниками товариства одноголосно прийнято рішення щодо передачі майна товариства у заставу, не є доказом повноважності зборів учасників товариства, оскільки в них не приймав участь представник за довіреністю учасника МБК „MILDENHALL LIMITED" Поліщук О.О. й, згідно пояснень останньої, підпис у вказаному протоколі їй не належить. З урахуванням вказаних обставин, позивач вважає, що спірний договір укладений із порушеннями чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Справа розглядається за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Відповідач-1 явку повноважного представника в призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнав, у відзиві зазначив, що оспорюваний іпотечний договір укладений із додержанням вимог чинного законодавства. Крім того, з часу вчинення виконавчого напису від 23.09.09р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - будівлю кінотеатру „Комунар", між відповідачем та позивачем, як майновим поручителем, велося листування щодо погашення заборгованості та ТОВ „Кінотеатр "Валентина" здійснювало часткове погашення кредитів, що є доказом того, що майновий поручитель визнав свої зобов'язання. Вважає, що позивач був обізнаний про наявність іпотечного договору з моменту його укладання між сторонами та про всі дії Банку, а тому ним, при зверненні до суду із даним позовом, пропущений строк позовної давності, про що заявляє відповідач та що є підставою для відмови в позові. В додаткових поясненнях на позовну заяву, відповідач-2, зокрема, зазначив, що ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України чи будь-якою іншою нормою не передбачено обов'язку іншої із сторін перевіряти наявність обмежень повноважень, окрім тих, що внесені до ЄДР. Відповідно до п. 4.3.2 Положення про кредитування фізичних осіб, затвердженого постановою правління відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 18.06.2003р. № 110 із змінами і доповненнями, внесеними постановами правління АТ "Ощадбанк", позичальник несе відповідальність за достовірність наданої в пакеті документів інформації відповідно до чинного законодавства України. За наведених підстав просить суд відмовити у позовних вимогах.

Третя особа надала письмові пояснення щодо виконавчого провадження, відкритого Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ про примусове виконання виконавчого напису № 3859, вчиненого 23.09.2009р. приватним нотаріусом ДМНО Перфіловою О.А. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: будівлю кінотеатру «Комунар» (т. 5, а.с. 35-38).

Ухвалою господарського суду від 23.09.2013р. провадження у справі зупинене, у зв'язку із призначенням судової почеркознавчої експертизи, справу направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

27.12.2013р. справу повернуто на адресу господарського суду із висновком судової почеркознавчої експертизи № 2323-13 від 12.12.2013р., у зв'язку із чим ухвалою господарського суду від 08.01.14р. провадження у справі поновлене та призначений її розгляд в судовому засіданні.

21.01.14р. позивачем надана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд:

- визнати недійсною довіреність, видану Даниловою Л.М. та посвідчену 21.04.2006р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Башкіною І.Ю., в частині надання права Данилову Кирилу Феліксовичу, як представнику ТОВ "Кінотеатр "Валентина," подавати заяви, розписуватися, отримувати необхідні довідки та документи, підписувати договори поруки та застави згідно протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "Кінотеатр "Валентина" № 7 від 10.04.2006 року та сплачувати необхідні платежі, виконувати всі інші дії та формальності пов'язані з цією довіреністю;

- визнати недійсним іпотечний договір, укладений 26.04.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Валентина" та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України";

- визнати виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А. 23.09.2009р., на договорі іпотеки від 26.04.2006р., за реєстровим номером 3859, на звернення стягнення на нерухоме майно, а саме, будівлю кінотеатру "Комунар", загальною площею: 1059,4 кв.м., позначена літ. А-2, А1-1, А2-1, АЗ-1, №1-6- огорожа, І-ІV- мостіння, літ. Б - гараж тимчасовий, реєстраційний номер:5088761, яка розташована на земельній ділянці загальною площею 1059,4 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Комунарівська, буд. 2, таким, що не підлягає виконанню.

За приписами ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд не приймає до розгляду в межах даної справи заяву позивача про уточнення позовних вимог від 20.01.14р., оскільки вказаною заявою позивач вийшов за межі прав, наданих ст. 22 ГПК України, змінивши як підставу, так і предмет позову в ході розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 23.01.14р. позивач надав клопотання про призначення комплексної товарознавчої та будівельно-технічної експертизи з метою встановлення дійсної (ринкової) вартості належного позивачу майна в цілому і зокрема вартості будівлі кінотеатру «Комунар» станом на дату укладання спірного іпотечного договору.

В задоволенні клопотання позивача господарським судом відмовлено за його необґрунтованістю та безпідставністю.

В судове засідання 23.01.14р. представники відповідача-1 та третьої особи не з'явилися.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача-1 та третьої особи, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши надані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2006р. між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України") (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Валентина" (іпотекодавець) на забезпечення виконання перед банком зобов'язань за кредитними договорами громадян Пастухової Ї.М., Рибка М.В., Маковцева Р.І., Данилової Л.М., Твердохлібової Л.С., Риндич О.М., Андрєєва О.В., Голотрепчук С.М., Штиря Д.Ф., Філової Н.Б., укладено іпотечний договір (надалі - Іпотечний договір).

Згідно п. 1.2. Іпотечного договору предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме: будівля кінотеатру "Комунар", що знаходиться в. м. Дніпропетровську, по вул. Комунарівській, будинок 2. Будівля кінотеатру літ. А- 2, А1-1, А2-1, АЗ-1, загальною площею 1059,4 кв.м., №1-6- огорожа, І-ІV- мостіння, літ. Б - гараж тимчасовий, розташована на земельній ділянці загальною площею 1059,4 кв.м.

Іпотечний договір в дату його укладення посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстровано в реєстрі за № 2566 та накладено заборону відчуження зазначеного в договорі іпотеки нерухомого майна до припинення договору іпотеки.

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу № 136/АР реєстр 193 від 01.12.1995р., посвідченим приватним нотаріусом ДМНО Олійник С.В. та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 10429109, виданого 18.04.2006р. КП „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", реєстраційний номер 5088761, номер запису 1645-144 в книзі 33ЮН.

З боку іпотекодавця Іпотечний договір підписаний Даниловим Кирилом Феліксовичем, що діяв згідно довіреності, посвідченої 21.04.2006р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Башкіною І.Ю., зареєстрованої в реєстрі за № 1581.

Крім того, як встановлено судом, підставою надання довіреності було ухвалення протоколу № 7 зборів учасників ТОВ «Кінотеатр «Валентина»» від 10.04.2006р., відповідно до якого учасниками товариства одностайно вирішено виступити солідарним та майновим поручителем за кредитними договорами, укладеними між громадянами України Пастуховою І.М., Рибка М.В., Маковцевим Р.І., Даниловою Л.М., Твердохлібовою Л.С., Риндич О.М., Андрєєвим О.В., Голотрепчук С.М., Штиря Д.Ф., Філовоою Н.Б. та Дніпропетровським обласним управлінням Ощадбанку України на загальну суму 2 500 000 грн. 00 коп. строком на 36 місяців та передати в заставу належне товариству на праві власності нерухоме майно: будівлю кінотеатру «Комунар» ринковою вартістю 5 027 548 грн. 00 коп., розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комунарівська, 2. Проведення всіх необхідних заходів для оформлення договорів поруки та договорів застави, а також підписання відповідних документів доручити учаснику товариства - Данилову К.Ф.

Як вбачається з протоколу № 7 від 10.04.2006р. на зборах були присутні всі учасники товариства, а саме: Данилов К.Ф (15,34 % голосів), Токрев Е.І. (2,37% голосів), Поліщук О.О. - уповноважений представник МБК „MILDENHALL LIMITED" (82,29% голосів), що складає 100 % голосів від загальної кількості.

Як зазначає позивач, згідно наданої на його звернення відповіді від 22.11.12р. Поліщук О.О. повідомила, що участі в зборах ТОВ "Кінотеатр "Валентина", на яких приймалось рішення про передачу в заставу будівлі кінотеатру "Комунар" не приймала і підпис, що міститься в протоколі № 7 від 10.04.2006р. їй не належить.

Із посиланням на п.7.4. Статуту Товариства, в редакції, що діяла на момент підписання іпотечного договору, позивач вважає, що вказаний протокол № 7 зборів учасників ТОВ „Кінотеатр"Валентина" від 10.04.2006р. не є доказом повноважності зборів учасників товариства, оскільки в них не приймав участь представник за довіреністю учасника МБК „MILDENHALL LIMITED" Поліщук О.О. та, відповідно, на час підписання спірного договору Данилов К.Ф., що діяв від імені позивача на підставі довіреності, посвідченої 21.04.06р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Башкіною І.Ю., не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності представника юридичної особи.

Крім того, спірний правочин позивачем в подальшому не схвалений, про що складено протокол загальних зборів учасників товариства від 29.11.12р. № 02/11-1.

Наведе позивач вважає підставою для визнання недійсним іпотечного договору від 26.04.2006р., як такого, що укладений із порушеннями чинного законодавства, не спрямований на забезпечення господарського використання майна та не обумовлений будь-якою доцільністю для господарської діяльності товариства (укладений на невигідних умовах), створює передумови безвідплатного відчуження основних фондів товариства, тобто є таким, що суперечить статутним цілям та предмету діяльності товариства, передбачених Розділом 2 Статуту, що і є причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ч. ч. 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Частина 1 ст. 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

В силу ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотека є різновидом застави - заставою нерухомого майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

Згідно ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Як встановлено судом та вбачається з наданих відповідачем-2 документів, кредитні договори, на забезпечення виконання яких укладено спірний іпотечний договір, станом на час розгляду даної справи, не припинені. Як зазначає відповідач-2, протягом 2006-2012 років зі сторони позичальників проведено повне погашення відсотків та часткове погашення кредиту та станом на дату пред'явлення позову залишилась заборгованість лише по кредиту та штрафним санкціям.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України.

Підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

За умовами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і. відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа забезпечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними» при розгляді справ про визнання правочинів недійними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин має бути визнаним недійсним лише з підстав, визначених законом. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За приписами ч. 1 ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Нормами частини 3 вказаної статті встановлено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами (ч. 5 ст. 65 ГК України).

За приписами ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частинами 1, 2, 3 ст. 92 ЦК України унормовано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. При цьому рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. 2.3 Рекомендацій Вищого господарського суду України „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007р. № 04-5/14 (із змінами та доповненнями) господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління господарського товариства, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають законові, якщо судом не буде встановлено інше. У разі заявлення вимог про визнання рішень загальних зборів або інших органів дійсними такі вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно положень ч. 1 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Відповідно до норм статті 145 ЦК України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства, як то перебачено положеннями частини 2 статті 145 ЦК України.

За приписами ч. З вказаної вище статті ЦК України, компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань, при цьому такі питання, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства (ч. 4 ст. 145 ЦК України).

Нормами ст. ст. 58-60 Закону України "Про господарські товариства" визначені правові ознаки та аспекти вищого органу товариства з обмеженою відповідальністю, чітко окреслено обсяги компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю, а також наведено порядок прийняття рішень загальними зборами.

Відповідно п. 7.4. Статуту Товариства позивача, в редакції, що діяла на момент підписання іпотечного договору, збори Учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники Учасників), що володіють в сукупності більше, ніж 60 відсотками голосів.

На виконання ухвали господарського суду від 23.09.2013р. експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз проведена судова почеркознавча експертиза на предмет визначення справжності підпису Поліщук О.О. в протоколі зборів учасників ТОВ „Кінотеатр" Валентина" від 10.04.2006р. № 7, згідно висновку якої, підпис від імені Поліщук О.О. у вказаному протоколі, виконаний не Поліщук О.О., а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису Поліщук О.О. з попереднім тренуванням (висновок експерта № 2323-13 від 12.12.13р.) (т. 5, а. с.163-174).

Згідно ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно п. 2.17 Рекомендацій Вищого господарського суду України „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007р. № 04-5/14 (із змінами та доповненнями) з урахуванням вимог частини третьої статті 92 ЦК України недійсність рішення загальних зборів про обрання керівника господарського товариства не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цим керівником від імені товариства.

Одночасно, відповідно до п. 2.18 зазначених Рекомендацій Вищим господарським судом України зазначено, що розглядаючи справи про визнання недійсними правочинів, вчинених керівником товариства з перевищенням повноважень, господарським судам необхідно виходити з положень частини третьої статті 92 ЦК України, якою передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, викладеного в протоколі № 7 від 10.04.2006р. в судовому порядку, а також не доведено, що Банк знав чи за всіма обставинами не міг не знати про обмеження чи перевищення повноважень представником юридичної особи позивача Даниловим К.Ф. при підписанні спірного іпотечного договору.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

За наведених обставин, правові підстави, встановлені ст. ст. 203, 215 ЦК України для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання недійсним іпотечного договору від 26.04.2006р., укладеного між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", відсутні.

Судові витрати у справі покладаються на позивача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку зі неприйняттям до розгляду в межах даної справи заяви позивача про уточнення позовних вимог, у відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 грн. 00 коп., шляхом винесення судом відповідної ухвали.

Одночасно, господарський суд вважає такою, що підлягає задоволенню заяву позивача від 22.01.14р. про повернення суми переплаченого судового збору, оскільки, як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду із даним позовом зайво сплачені 67 673 грн. 00 коп. судового збору, у зв'язку із чим вказана сума підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" шляхом винесення судом відповідної ухвали.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Кінотеатр" Валентина" (49128, м. Дніпропетровськ, вул. Комунарівська, б. 2, код ЄДРПОУ 21871176) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 грн. 00 коп. (одну тисячу двісті вісімнадцять грн. 00 коп.), перерахований згідно платіжного доручення № Е0120UF8GG від 20.01.14р., яке знаходиться в матеріалах справи № 904/5215/13.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Кінотеатр" Валентина" (49128, м. Дніпропетровськ, вул. Комунарівська, б. 2, код ЄДРПОУ 21871176) з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору у розмірі 67 673 грн. 00 коп. (шістдесят сім тисяч шістсот сімдесят три грн. 00 коп.), перерахованого згідно платіжного доручення № D0620UCQ8S від 20.06.13р., яке знаходиться в матеріалах справи № 904/5215/13.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь Повне рішення складено - 28.01.14р.