№ 36929038, 28.01.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 січня 2014 р. Справа № 802/4853/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича

представника позивача: Давискиби В.В,

представника відповідача: Зотової Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра"

до: Могилів - Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра" (далі - позивач, ТОВ "Деметра") з адміністративним позовом до Могилів - Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі акту №140/2201/03730621 від 03.09.2013 року Могилів - Подільською ОДПІ прийнято рішення №2 про виключення сільськогосподарського підприємства ТОВ "Деметра" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 21.10.2013 року. Однак, позивач зазначене рішення вважає протиправним, оскільки постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення, прийняте на підставі акту №140/2201/03730621 від 03.09.2013 року про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Деметра" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві .

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову та просила суд відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що з 12.08.2013 року по 23.08.2013 року Могилів - Подільською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Вінницькій області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Деметра" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2013 року.

За результатами проведеної перевірки Могилів - Подільською ОДПІ складено акт перевірки № 140/2201/03730621 від 03.09.2013 року (а.с.31-85).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000362200 від 13.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 871 384,50 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в судовому порядку, за результатами розгляду постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року позов задоволено, а податкове-повідомлення рішення визнано протиправним та скасовано, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року по справі №802/4140/13-а постанову Вінницького окружного адміністративного суду залишено без змін, тому в силу ст. 254 КАС України судове рішення першої інстанції набрало законної сили.

21.10.2013 року Могилів - Подільською ОДПІ прийнято рішення №2 про виключення сільськогосподарського підприємства ТОВ "Деметра" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, на підставі висновків податкового органу, викладених в акті перевірки № 140/2201/03730621 від 03.09.2013 року.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до п. 8-1.1. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 8-1.6. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно п. 8-1.2. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Аналогічні норми містить стаття 209 ПК України, зокрема п. 209.1 визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 209.6 ст. 209 ПК України).

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 209.2 ст. 209 ПК України).

Згідно до п. 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів

спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав,

визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Так, згідно акту перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ "Деметра" використовує для вирощування сільськогосподарської продукції землі сусіднього підприємства (СФГ «Караван») без укладених договорів оренди землі та продукція, яка використовується у господарській діяльності позивача є не власно вирощеною, а покупною. Таким чином, позивачем, на думку перевіряючих, необґрунтовано включено до спеціальної декларації суму податку на додану вартість від реалізованої сільськогосподарської продукції з тих земельних ділянок, право користування якими не було оформлено відповідно до чинного законодавства..

Проте, вказані обставини судом не досліджувались у зв'язку з тим, що даним обставинам надавалась правова оцінка рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року у справі №802/4140/13-а, залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року.

Зокрема, якими встановлено, що аргументація, викладена податковим органом у акті перевірки стосовно того, що позивачем не дотримано умов, які є достатніми правовими підставами для сплати фіксованого сільськогосподарського податку, не знайшли свого підтвердження.

Також, суд звертає увагу на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 140/2201/03730621 від 03.09.2013 року, спростовані рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року, в результаті чого скасовано прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000362200 від 13.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 871 384,50 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у податкового органу відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимоги податкового законодавства. Отже, податковим органом протиправно прийнято рішення про скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку з тих підстав, що платником не дотримано вимог щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції рослинництва. Так само сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

Аналогічна правова позиція висвітлена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.12.2012 року № 2614/12/13-12.

Таким чином, наведене свідчить, що у ТОВ "Деметра" достатні правові підстави для перебування в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування, а тому висновки Могилів - Подільської ОДПІ щодо виключення ТОВ "Деметра" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування не відповідають вимогам чинного законодавства.

Тому, суд приходить до висновку, що застосування податковим органом п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України при прийнятті Рішення №2 є не правомірними.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 2 від 21 жовтня 2013 року (форма №6-РРС) про виключення сільськогосподарського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування з 01 серпня 2011року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" (23453, Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Лучинець, вул. Чапаєва, 3, код ЄДРПОУ 03730621)судові витрати в сумі 68 (шістдесят вісім),82 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна