Решение № 36928354, 30.01.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.01.14р. Справа № 904/251/14

За позовом Фізичної особи - підприємця Возного Сергія Володимировича, м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український дім", смт. Ювілейне, Дніпропетровської області

про стягнення 53 284, 74 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець Возний Сергій Володимирович звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український дім" про стягнення заборгованості за договором постачання від 25.03.2012 року в розмірі 53 284,74 грн., з яких 51 482,86 грн. основний борг, 1 544,48 грн. пеня та 257,40 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором постачання від 25.03.2012 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.201 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.01.2014 року.

Відповідач відзив на позов не надав, у судове засідання, призначене для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.01.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2012 року між Фізичною особою - підприємцем Возним Сергієм Володимировичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український дім" (покупець) було укладено договір постачання (а.с.9).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

01.08.2012 року між Фізичною особою - підприємцем Возним Сергієм Володимировичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український дім" (покупець) було укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання від 25.03.2012 року (а.с.10), відповідно до пункту 1 якої сторони дійшли згоди, що у зв'язку із підвищенням вартості мінерального порошку заводом виробником, ціна 1 т. з 01.08.2012 року становить 611,00 грн. з ПДВ з урахуванням транспортних послуг.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 01.08.2012 року встановлено, що товар поставляється покупцю партіями у кількості та за ціною, згідно рахунків та накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, на об'єкт покупця, в строки, згідно замовлень в письмовій формі.

На виконання умов договору, позивач поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000217 від 05.10.2012 року на суму 14 067,38 грн. та № РН-0000250 від 08.11.2012 року на суму 15 1720,84 грн. (а.с.12,14).

Сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000055 від 05.10.2012 року на суму 10 702,56 грн. та № ОУ-0000058 від 08.11.2012 року на суму 11 542,08 грн., відповідно до яких позивачем були надані послуги відповідачу щодо перевезення мінерального порошку (а.с.13-15).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що покупець повинен оплатити вартість поставленого товару шляхом 100 % передоплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2013 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 51 482,86 грн. (а.с.16).

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 51 482,86 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Договір постачання від 25.03.2012 року є змішаним договором за своєю правовою природою, який містить елементи договору поставки та договору надання послуг (транспортних).

Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.1 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 51 482,86 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3 % річних за період з 08.11.2012 року по 08.11.2013 року у сумі 1 544,48 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % у розмірі 1 544,48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано інфляційні втрати за грудень-січень 2012 року та травень 2013 року у сумі 257,40 грн.

Стосовно нарахувань інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до пункту 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що при здійсненні нарахування інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 51 482,86 грн. були враховані лише місяці, в яких мала місце інфляція, а місяці, в яких мала місце дефляція (листопад 2012, січень-квітень 2013 року та червень-листопад 2013 року) не були враховані позивачем, що суперечить діючому законодавству.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок відповідно до вимог законодавства, встановив, що при помноженні за період з листопада 2012 року по листопад 2013 року індексів інфляції на заборгованість 24 768,94 грн. сукупний індекс інфляції становить 100,0959874 та за період з грудня 2012 року по листопад 2013 року індексів інфляції на заборгованість 26 712,92 грн. сукупний індекс інфляції становить 100,19618359.

Таким чином, 24 768,94 х 1,000959874 - 24 768,94 = 23,78 грн.; 26 712,92 х 1,0019618359 - 26 712,92 = 52,41 грн.; 23,78 + 52,41 = 76,19 грн.

За таких обставин, суд доходить до обґрунтованого висновку, що інфляційні втрати, які підлягають задоволенню за період з листопада 2012 року по листопад 2013 року складають 76,19 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивач підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 1 714,65 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український дім" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Виробнича, 15; ідентифікаційний код 35679845) на користь Фізичної особи - підприємця Возного Сергія Володимировича (40007, м. Суми, вул. Миру, буд. 13, кв. 4; ідентифікаційний код 2507513378) - 51 482,86 грн. основний борг, 1 544,48 грн. 3 % річних, 76,19 грн. інфляційні втрати та 1 714,65 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 03.02.2014р.

Суддя Я.С. Золотарьова