Постановление суда № 36851721, 21.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 р.Справа № 816/5475/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Донець Л.О. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління юстиції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 816/5475/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державноі виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області , Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України , Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Людмили Вікторівни , Головного управління юстиції у Полтавській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

12 вересня 2013 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Людмили Вікторівни, які виявились у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, неправомірними та незаконними, та скасування постанови головного державного виконавця Пецяк Людмили Вікторівни про закінчення виконавчого провадження ВП № 21488733 від 29 серпня 2013 року та зобов'язання головного державного виконавця Пецяк Людмилу Вікторівну відновити виконавче провадження ВП № 21488733.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неправомірність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки не відбулося повне фактичне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року, яким Управління праці і соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації було зобов'язано здійснити перерахунок та нарахувати позивачу допомогу на дитину до досягнення нею трирічного віку, а Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області зобов'язано провести відповідні виплати.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року позовні вимоги позивача, ОСОБА_1, задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця, Пецяк Людмили Вікторівни, про закінчення виконавчого провадження ВП № 21488733 від 29 серпня 2013 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, вирішено стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління юстиції у Полтавській області (код ЄДРПОУ 34874347) на користь ОСОБА_1 грошові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійку.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить частково скасувати зазначену постанову у частині, якою задоволено позовні вимоги позивача, та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 квітня 2009 року Полтавським окружним адміністративним судом винесено постанову, якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області здійснити перерахунок та нарахувати ОСОБА_1 допомогу на дитину до досягнення нею трирічного віку, передбачену ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами зумовленими похованням" в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат, також зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести відповідні виплати.

22 вересня 2010 року державним виконавцем на підставі заяви стягувача, ОСОБА_1, від 20 вересня 2010 року, відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-12511/09, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 03 серпня 2010 року.

Вищевказаною постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк для добровільного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду.

26 листопада 2010 року державним виконавцем у зв'язку з невиконанням Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області рішення суду в наданий для добровільного виконання строк винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

22 лютого 2011 року у зв'язку з невиконанням вищевказаних вимог, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень та одночасно направлено вимогу № 866 від 22 лютого 2011 року про виконання у семиденний строк рішення Полтавського окружного адміністративного суду.

29 серпня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 21488733, вирішено повернути до суду виконавчий документ з постановою про закінчення виконавчого провадження. Підставою для винесення такої постанови послугувало те, що державним виконавцем виконано всі вимоги, передбачені ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження".

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону. Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, регламентується главою 8 Закону України "Про виконавче провадження". Статтею 76 Закону визначено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

В силу ст. 87 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону. Приписи даної норми конкретизовані в п. 8.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5.

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого виконавчий документ постановою, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлено боржнику строк для добровільного виконання, у встановленому порядку направлялися вимоги про виконання рішення суду, у зв'язку з невиконанням у встановлені державним виконавцем строки до боржника двічі застосовано штраф, крім того, державним виконавцем внесено подання до прокуратури про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

Колегія суддів зазначає, згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З матеріалів справи встановлено, що неможливість виконання судового рішення Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області пояснює не передбаченням в Законі України "Про Державний бюджет на 2010 рік" видатків на виконання судових рішень.

Та як вбачається з матеріалів справи, закінчення виконавчого провадження відбулось в 2013 році, а обставини стосовно відсутності у боржника - Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області - видатків на виконання судового рішення встановлювались державним виконавцем станом лише на 2010 рік.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Положення ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що при вирішенні справи суд повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно п. 38 до рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Жовнер проти України" державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Відповідно п.п. 29.30, 31 рішення Європейського суду з прав людини від 13 липня 2006 року по справі "Васильєв проти України", виконання рішень суду, в яких відповідачем є державні органи, можливо виконати, якщо державою передбачені та визначені асигнування на відповідні видатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів. Українська правова система не наділяє ані суди, ані Державну виконавчу службу повноваженням скасовувати закон або примушувати державу вносити зміни до Закону "Про Державний бюджет". Відповідно, навіть за умови, що національні суди змогли б прийняти відповідне рішення на користь заявника за його скаргою на дії виконавчої служби, виконання рішення щодо боржника все ще залишалося обов'язком держави. Отримавши рішення та виконавчий лист проти конкретного державного органу, заявники не зобов'язані порушувати, за своєю власною ініціативою, інші провадження проти різноманітних державних органів щодо своїх вимог. Заявник не був зобов'язаний звертатися до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження", передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження. У разі закінчення виконавчого провадження скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Відтак, позивач позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду про те, що закриття виконавчого провадження є фактично відмовою у виконанні судового рішення.

Тому, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Пецяк Людмили Вікторівни про закінчення виконавчого провадження ВП № 21488733 від 29 серпня 2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідачем, всупереч положень ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано судам першої та апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності своїх дій.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 202 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Колегія суддів зазначає, виходячи з положень ч. 1, 3, 4 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Таким чином, зміни обставин в виконавчому провадженні, не зважаючи на наявність судових рішень про відмову в задоволенні подання про заміну порядку та способу виконання судового рішення, не позбавляє права державного виконавця на звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 816/5475/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельнікова Л.В.Судді Донець Л.О. Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 27 січня 2014 року