Решение № 3684019, 21.05.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2009 Справа № 13/55-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Оболонь"

до Приватного підприємства "Помощь"

про стягнення 4417,14 грн,

за участі представників сторін:

позивача –Алексєєва О.О. (представника за дорученням),

відповідача –не з’явився,

в с т а н о в и в:

7 квітня поточного року позивач звернувся до суду з вимогами, спрямованими до відповідача, про стягнення 4417,14 грн, з яких: 2631,72 грн основного боргу; 1581,66 грн інфляційних та 203,76 грн річних. Позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 3433 від 27.08.2004 р. щодо своєчасного повернення орендованого майна –холодильника „Електролюкс V-400Т „Оболонь”.

Відповідно до ухвали суду від 8 квітня поточного року, якою порушено провадження у даній справі, відповідача було зобов’язано з’явитись в судове засідання, надавши відзив на позов, яке призначено на 5 травня. Проте, відповідач свого представника до суду не направив та причини неявки не повідомив, а тому розгляд справи був відкладений до 21 травня. Не зважаючи на вимоги суду щодо явки в судове засідання, відповідач свого представника вдруге не направив, у зв’язку з чим справа розглянута без участі відповідача та за наявними в ній матеріалами, наданими позивачем.

За результатами розгляду справи судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 27 серпня 2004 року між сторонами укладено договір № 3433 на оренду холодильного обладнання, за умовами якого позивач зобов’язався передати відповідачу в оренду холодильник „Електролюкс V-400Т „Оболонь”, вартістю 600 доларів США, строком на 1 рік з можливістю його пролонгації на новий річний термін (пункт 6.1. договору).

За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є договором оренди, у зв’язку з чим за статтею 183 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу обумовлене майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 27.08.2004 р., накладною № 3223 від 27.08.2004 р. та довіреністю серії ЯЗЮ № 713172 від 27.08.2004 р., виданої на ім’я Бригні В.Д.

По закінченні строку оренди відповідач орендоване майно позивачеві не повернув, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення вартості майна, яке, фактично, втрачене відповідачем.

Так, у відповідності до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, а згідно до частини 2 статті 779 того ж Кодексу у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Крім того, в пункті 3.4.10. договору сторонами обумовлено, що у разі пошкодження або втрати обладнання відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу вартість майна, яка зазначена в договорі. Згідно до довідки вартість орендованого майна складає 2193,10 грн.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості втраченого орендованого майна в розмірі 2193,10 грн підлягають задоволенню. При цьому суд зазначає, що позивачем до вартості майна згідно до позовних вимог включено податок на додану вартість, але таке включення помилковим, оскільки в даному випадку між сторонами не існує правочину щодо відчуження майна.

Позивачем до стягнення заявлено також 1581,66 грн інфляційних та 203,76 грн річних з посиланням на положення статті 625 ЦК України. Проте, нарахування цих сум є неправомірним, оскільки за приписами цієї статті встановлена відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов’язання, яким оплата вартості втраченого майна не являється, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За таких обставин, сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державне мито покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства „Помощь” (розташованого за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Ковпака, 27, кв. 13; код 30196322; розрахунковий рахунок 26006322727091 в РКЦБ „Приватбанк”, МФО 320649) на користь закритого акціонерного товариства „Оболонь” (розташованого за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 3; розрахунковий рахунок 26001000050001 в Оболонській філії АТ „Укрінбанк”, МФО 322993, код 053910526652) –2193,10 грн. основної заборгованості, 102 грн витрат по сплаті державного мита, 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дата підпису рішення –21 травня 2009 року

Суддя М.К. Закурін