Решение № 3683354, 06.05.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2009 р. Справа № 15/253/09

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Ржепецький В.О.,

при секретарі Сербіні К.Л.,

з участю представників сторін:

Від позивача: Павленко П.В. довіреність № 19/1-2735 від 09.09.2008р.

Від відповідача: Кравець О.С. довіреність № 76 від 23.02.2009р.

Швець К.Ю. довіреність № 53 від 07.02.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 15/253/09

за позовом: Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, 54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 52, код ЄДРПОУ 08596966;

до відповідача: Миколаївського обласного військового комісаріата, 54030, м.Миколаїв, вул. Спаська, 33, код ЄДРПОУ 08299180;

про стягнення коштів у сумі 350 грн. 00 коп.,-

В процесі розгляду справи судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, та просить суд замінити його на належного відповідача, тобто Міністерство оборони України. Пояснює це наступним: Військова частина як суб’єкт господарської діяльності за своїми зобов’язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов’язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Позивач надав суду заперечення на відзив, в якому зазначив, що договір на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України був укладений з Миколаївським обласним військовим комісаріатом, а не з Міністерством оборони України, внаслідок чого Миколаївський обласний військовий комісаріат є належним відповідачем, а заміна його на Міністерство оборони України, як належного відповідача по справі є безпідставним.

За згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

В С Т А Н О В И В:

Управлінням Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (надалі-позивач) пред’явлено позов до Миколаївського обласного військового комісаріата (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 350 грн. 00 коп.

Управління Державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області діє на підставі Закону України "Про міліцію" та "Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №615 від 10.08.93 року (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1053 від 15.08.2001 року.).

Згідно з цим Положенням, Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ створена для здійснення заходів охорони щодо нерухомих об'єктів та іншого майна і є підпорядкованою Міністерству внутрішніх справ єдиною централізованою системою.

Основним завданням Державної служби охорони є здійснення за договорами заходів охорони особливо важливих об'єктів згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, інших об'єктів, вантажів, а також грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться.

На підставі наказу Департаменту Державної служби охорони при МВС України № 71 від 19.03.2008р., Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області перейменовано в Управління Державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області, яке є його правонаступником.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

15.01.2008 року між Відділом Державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області, Миколаївським обласним військовим комісаріатом та Кривоозерським районним військовим комісаріатом укладено Договір №055/1428 на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України (далі-Договір).

На виконання умов Договору видано наказ начальника Позивача № 2252 від 01.04.2008р. "Про взяття під охорону за допомогою ПЦС Кривоозерського РВК".

Згідно п. 3.1 Розділу 3 Договору розрахунок вартості послуг Виконавця (Позивача) за цим Договором здійснюється на підставі цін, визначених Сторонами у Протоколі погодження договірної ціни. Вартість послуг визначається у Розрахунку.

Згідно п. 3.2. Розділу 3 Договору оплата за цим Договором здійснюється Замовником 1 (Відповідачем) щомісячно до 15-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування Замовником 1 (Відповідачем) грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в Розрахунку, на рахунок Виконавця (Позивача).

Згідно п.п. 5.2.2 п. 5.2 Розділу 5 Договору Замовник 1 (Відповідач) зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за цим Договором.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В порушення п. 3.2, п.п. 5.2.2. Договору та ст.ст. 530, 903 ЦК України, Відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання по оплаті наданих охоронних послуг згідно Договору, внаслідок чого на момент подання позову сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 350 грн. 00 коп. (триста п'ятдесят грн. 00 коп.), що підтверджується розрахунком дебіторської заборгованості.

Крім того, згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 26.02.2009 року, згідно договору № 055/1428 від 15.01.2008 р., підписаного і завіреного печатками Відповідача та Позивача, заборгованість Відповідача склала 350,00 грн.

За період надання послуг Позивачем на підставі Договору, жодних претензій щодо виконання останнім своїх обов'язків, з боку Відповідача не надходило, що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов’язків за договором.

Для досудового врегулювання спору, Відповідачу направлено претензію вих. № 19/1-501 від 26.02.2009 р. в якій Відповідачу повідомлялось про заборгованість по 15-ти договорах охорони на загальну суму 36 496,17 грн., зокрема про суму заборгованості по Договору в розмірі 350,00 грн., яку Відповідач отримав 26.02.2008 р., про що свідчить відмітка Відповідача про отримання на копії зазначеної претензії.

Відповідач відповідь на зазначену претензію надав у своєму листі за № ФЗ 138 від 17.03.2009р., в якому визнає заборгованість по Договору перед Позивачем, обґрунтовуючи свої дії щодо несвоєчасності оплати послуг по Договору, відсутністю відповідного бюджетного фінансування, але станом на момент подачі позову заборгованість по Договору не сплатив.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи наведене суд доходить висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача судом не приймаються з огляду на наступне.

Згідно з довідкою №560/06 з ЄДРПОУ відповідач є юридичною особою. Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», він визначає правові засади здійснення у Збройних Силах України господарської діяльності, встановлює умови і гарантії її організації та державної підтримки.

Відповідно до ч.1 ст.1 зазначеного закону, господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

На підставі вимог ч.ч. 1-2 ст. 5 зазначеного закону за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, зазначеним ним у відзиві, з існуванням яких ч.ч. 2 ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»пов’язує можливість настання відповідальності за зобов'язаннями військової частини Міністерства оборони України.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Миколаївського обласного військового комісаріата (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 33, код ЄДРПОУ 08299180) на користь Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 52, код ЄДРПОУ 08596966) заборгованість за договором у сумі 350 грн. 00 коп., державне мито у розмірі 102 грн. 00 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О.Ржепецький