Постановление суда № 36831744, 15.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 р.Справа № 820/11219/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Межирицького А.О., представника відповідача Засопіна М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2013р. по справі № 820/11219/13-а

за позовом Приватного підприємства "Ікар-97"

до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Ікар-97", звернувся до суду з позовом до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ у м. Харкові № 0000322220 від 17.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 341093 грн. (в т.ч. основний платіж - 266231 грн., штрафні санкції - 74864,49 грн.); скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000312220 від 17.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 171992,5 грн. (в т.ч. основний платіж - 158010 грн., штрафні санкції - 13982,5 грн.); скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ у м. Харкові № 0000492220 від 07.10.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46773 грн. (в т.ч. основний платіж - 0 грн., штрафні санкції - 46773 грн.).

28 листопада 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватного підприємства "Ікар-97" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволений в повному обсязі.

Скасовано повністю податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ у м. Харкові № 0000322220 від 17.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 341093 грн. (в т.ч. основний платіж - 266231 грн., штрафні санкції - 74864,49 грн.).

Скасовано повністю податкове повідомлення - рішення № 0000312220 від 17.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 171992,5 грн. (в т.ч. основний платіж - 158010 грн., штрафні санкції - 13982,5 грн.).

Скасовано повністю податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ у м. Харкові № 0000492220 від 07.10.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46773 грн. (в т.ч. основний платіж - 0 грн., штрафні санкції - 46773 грн.).

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що надані позивачем податкові накладні по контрагенту ТОВ "Арсенал-Оптторг" не відповідають нормам діючого законодавства, а тому податковий орган вважає, що підприємством позивача перераховувались кошти та оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Ікар-97" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради з 20.10.1997 року та перебуває на обліку у Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, та є платником ПДВ.

Фахівцями Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Ікар-97» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «ТБ Імператив» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 2666/22-207/25178199 від 20.06.2013 року (а.с. 34-84 т. 1), яким встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження до сплати в бюджет податку на прибуток на загальну суму 158010грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 22653грн., за 2 квартал 2011 року на суму 5566грн, за 3 квартал 13801грн., за 4 квартал 2011 року - 8027грн., 4 квартал 2012 року - 27963,грн.; встановлено порушення п. 138.2 ст. 138 п.п. 139.1.9 ст. 39 Податкового кодексу України Податкового Кодексу України в результаті чого встановлено завищення складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за загальну суму 320153грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 91396грн., за 4 квартал 2011 року на суму 228757грн..; встановлено порушення п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено склад доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 379682,00 грн., в тому числі: за 4 квартал 2011 року - 3141122грн., за 1 квартал 2012 року - 2909015грн., за 3 квартал 2012 року - 85525,00грн., за 4 квартал 2012 року - 294157,00грн.; встановлено порушення п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 рік у сумі 266231,77грн., у т.ч. за лютий 2011 року у сумі 12248,85грн., за березень 2011 року у сумі 5873,28грн., за червень 2011 року у сумі 4840,грн.., за вересень 2011 року у сумі 12000,80грн., за жовтень 2011 року у сумі 16263,97грн., за листопад 2011 року у сумі 25250,58грн., за грудень 2011 року у сумі 40030,44грн., за січень 2012 року у сумі 30921,23грн., за лютий 2012 року у сумі 13636,95грн., за березень 2012 року у сумі 45623грн., за квітень 2012 року у сумі 7910,60грн., за листопад 2012 року у сумі 5418,95грн, за грудень 2012 року - 46212,25грн.; встановлено порушення п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено склад податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 81079,68грн., у т. ч. за липень 2011 року у сумі 3145,0грн., за серпень 2011 року у сумі 5759,20грн., за вересень 2011 року у сумі 9375,00грн., за жовтень 2011 року у сумі 21310,50грн., за листопад 2011 року у сумі 10140,50грн., за грудень 2011 року у сумі 14300,10грн., за січень 2012 року у сумі 4050,00грн., за лютий 2012 року у сумі 3779,00грн., за березень 2012 року у сумі 7009,99грн., за квітень 2210,33грн.; встановлено порушення п. 185.1 ст. 185 п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість загальну суму 100309,72грн., в тому числі за серпень 2011 року на загальну суму 4000,00грн., за вересень 2011 року на суму 13105грн., за жовтень 2011 року на суму 19332,32грн., за листопад 2011 року на суму 24125,00грн., за грудень 2011 року на суму 15374,00грн., за січень 2012 року на загальну суму 7883,00грн., за лютий 2012 року на суму 4450,00грн., за березень 2012 року на суму 8030,00грн., за квітень 2012 року на суму 2600,40грн., за травень 2012 року на суму 1410,00грн.

На підставі Акту перевірки № 2666/22-207/25178199 від 20.06.2013 року органом доходів і зборів були винесені податкові повідомлення-рішення № 000032220 від 17.07.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 341093,49грн. з яких 266231,00 грн. за основним платежем, 74862,49. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 8 т. 1) № 000031220 від 17.07.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 171992,5грн., з яких 158010,00грн. за основним платежем, 13982,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10 т. 1).

Не погоджуючись з висновками органу доходів і зборів, позивачем було подано до Головного управління Міндоходів у Харківській області скаргу. Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.09.2013 року № 2120/10/20-40-10-04-17 було залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 17.07.2013 року № 000032220 та № 000031220, а скаргу директора ПП «Ікар-97» без задоволення, проте було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначеному у податковому повідомленні-рішенні від 17.07.2013 року № 000032220 у розмірі 46773,00грн.

Не погоджуючись з Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.09.2013 року № 2120/10/20-40-10-04-17 позивачем було подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 25.10.2013 року № 14003/6/99-99-10-01-15 було залишено без змін податкові повідомлення-рішення Індустріальної ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.07.2013 року № 000032220 та № 000031220 та з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 07.10.2013 року № 0000492220 прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 2 від 18.02.2011 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 96-97 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 98-109 т. 1).

Позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковими накладними № 301 від 03.03.2011 року, № 325 від 15.03.2011 року, № 3 від 02.06.2011 року, № 21 від 25.06.2011 року, № 2707-6 від 17.08.2011 року, № 14 від 12.09.2011 року, № 15 від 15.09.2011 року, № 29 від 22.09.2011 року, № 30 від 22.09.2011 року, № 19 від 07.10.2011 року, № 26 від 17.10.2011 року, № 40 від 26.10.2011 року, від 10.11.2011 року, від 05.12.2011 року, від 09.12.2011 року, від 12.12.2011 року, від 21.12.2011 року.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 15 від 24.02.2011 року, № 17 від 25.02.2011 року, № 13 від 15.03.2011 року, № 2 від 02.06.2011 року, № 2 від 25.07.2011 року, № 18 від 17.08.2011 року, № 14 від 12.09.2011 року, № 15 від 15.09.2011 року, № 29 від 22.09.2011 року, № 30 від 22.09.2011 року, № 19 від 07.10.2011 року, № 26 від 17.1.2011 року, № 40 від 26.10.2011 року, № 24 від 10.11.2011 року, № 13 від 05.12.2011 року, № 19 від 09.12.2011 року, № 18 від 09.12.2011 року, № 20 від 12.12.2011 року, № 33 від 21.12.2011 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Як було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, що у позивача наявна у користуванні складські приміщення - нежитлова будівля загальною площею 1183,6 кв.м. за адресою: вул. Сохора, 1 м. Харків, що підтверджується Договорами оренди приміщення (а.с. 130-137 т. 2).

Отриманий за Договором поставки № 2 від 18.02.2011 року товар, був оприбуткований на складі позивача, що підтверджується приходними накладними.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 47 від 12.09.2011 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 110-111 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 113-115 т. 1).

Позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковими накладними № 34 від 26.09.2011 року, № 14 від 04.10.2011 року, № 25 від 17.10.2011 року, від 04.11.2011 року, від 14.11.2011 року, від 08.12.2011 року.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 34 від 26.09.2011 року, № 14 від 04.10.2011 року, № 25 від 17.10.2011 року, № 16 від 04.11.2011 року, № 15 від 04.11.2011 року, № 29 від 14.11.2011 року, № 16 від 08.12.2011 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

У позивача наявна у користуванні нежитлова будівля загальною площею 1183,6 кв.м. за адресою: вул. Сохора, 1 м. Харків, що підтверджується Договорами оренди приміщення (а.с. 130-137 т. 2).

Отриманий за Договором поставки № 47 від 12.09.2011 року товар, був оприбуткований на складі позивача, що підтверджується приходними накладними.

Між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 53 від 12.10.2011 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 116-117 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 119 т. 1).

Позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною № від 04.11.2011 року (а.с. 174 т. 1).

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» була виписана на адресу позивача податкова накладна № 15 від 04.11.2011 року (а.с. 229 т. 1).

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Отриманий за Договором поставки № 53 від 12.10.2011 року товар, був оприбуткований на складі позивача, що підтверджується приходними накладними.

Крім того, між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 65 від 28.12.2011 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 120-121 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 123 т. 1).

Позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною від 03.01.2012 року (а.с. 183 т. 1).

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» була виписана на адресу позивача податкова накладна № 1 від 03.01.2012 року (а.с. 238 т. 1).

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Отриманий за Договором поставки № 53 від 12.10.2011 року товар, був оприбуткований на склади позивача, що підтверджується приходними накладними.

Також, між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 2 від 05.01.2012 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 125-126 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 127-128,130-131,133-134 т. 1).

Позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковими накладними від 11.01.2012 року, від 23.01.2012 року, від 03.02.2013 року, від 13.02.2012 року, від 01.03.2012 року, від 12.03.2012 року, від 05.01.2012 року, від 28.03.2012 року, від 16.11.2012 року, від 23.11.2012 року, від 03.12.2012 року, від 10.12.2012 року, від 12.12.2012 року, від 13.12.2012 року.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 6 від 11.01.2012 року, № 19 від 23.01.2012 року, № 8 від 03.02.2012 року, № 20 від 13.02.2012 року, № 2 від 01.03.2012 року, № 9 від 12.03.2012 року, № 17 від 16.03.2012 року, № 30 від 28.03.2012 року, № 15 від 16.11.2012 року, № 21 від 23.12.2012 року, № від 2 від 03.12.2012 року, № 15 від 10.12.2012 року, № 21 від 12.12.2012 року, № 25 від 13.12.2012 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Отриманий за Договором поставки № 2 від 05.01.2012 року товар, був оприбуткований на склади позивача, що підтверджується приходними накладними.

Крім того, між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 3 від 05.01.2012 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 135-136 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 137-138, 141-144 т. 1).

Позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковими накладними від 16.01.2012 року, від 16.02.2012 року, від 01.03.2012 року, від 12.03.2012 року, від 19.03.2012 року, від 30.03.2012 року, від 06.04.2012 року, від 12.04.2012 року.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 8 від 16.01.2012 року, № 25 від 16.02.2012 року, № 1 від 01.03.2012 року, № 10 від 12.03.2012 року, № 18 від 19.03.2012 року, № 31 від 30.03.2012 року, № 10 від 06.04.2012 року, № 15 від 12.04.2012 року, № 14 від 10.12.2012 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Отриманий за Договором поставки № 3 від 05.01.2012 року товар, був оприбуткований на склади позивача, що підтверджується приходними накладними.

Крім того, між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 9 від 24.02.2012 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 145-146 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 147-149 т. 1).

Позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковими накладними від 24.02.2012 року, від 12.03.2012 року, від 26.03.2012 року.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 32 від 24.02.2012 року, № 8 від 12.03.2012 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.

Отриманий за Договором поставки № 9 від 24.02.2012 року товар, був оприбуткований на склади позивача, що підтверджується приходними накладними.

Також між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 17 від 20.03.2012 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 150-152 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 153 т. 1).

Позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною від 26.03.2012 року.

Вартість придбаної продукції була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» була виписана на адресу позивача податкова накладна № 25 від 26.03.2013 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Отриманий за Договором поставки № 17 від 20.03.2012 року товар, був оприбуткований на склади позивача, що підтверджується приходними накладними.

Крім того, між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 54 від 16.10.2012 від року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 154-155 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 157 т. 1).

Позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 22 від 12.12.2012 року, № 23 від 13.12.2012 року, № 28 від 14.12.2012 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Отриманий за Договором поставки № 54 від 16.10.2012 товар, був оприбуткований на склади позивача, що підтверджується приходними накладними.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вищезазначеним нормам закону та підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, оскільки безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «ТБ Імператив» було виконано договори поставки, придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актами списання шляхом використання у виробництві з подальшою реалізацією виготовлених товарів. (а.с. 1-208, т. 3).

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності для укладення спірного договору.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірок відповідачем досліджувались первинні документи контрагентів позивача на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТБ Імператив» викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Крім того, матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ «ТБ Імператив» були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по реальним господарським операціям із ТОВ «ТБ Імператив», повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в рамках здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2013р. по справі № 820/11219/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.