Решение № 36760792, 22.01.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 січня 2014 року Справа № 913/11/14

Провадження №9пд/913/11/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт Станиця Луганська Луганської області

до Приватного підприємства "ТФ "Гармонія-2009", м. Луганськ

про визнання договору суборенди поновленим

суддя Ворожцов А.Г.,

секретар судового засідання Берещенко Н.Ю.,

в присутності представників:

від позивача - ОСОБА_2, дов. № 37 від 21.01.14,

від відповідача - не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, підприємець ОСОБА_1, звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати договір суборенди № 0025 від 20.07.09, укладений між ним та відповідачем, поновленим на строк, який був раніше встановлений договором,

- зобов'язати відповідача виконати умови спірного договору щодо надання в користування орендованого приміщення, яке знаходиться в Торговому центрі "Луганськ-Сіті-Центр" за адресою: АДРЕСА_1.

Доводи позивача полягають у наступному.

20 липня 2009 року між ним та відповідачем був укладений спірний договір суборенди, згідно з яким позивач прийняв у строкове платне користування приміщення, яке знаходяться в Торговому центрі "Луганськ-Сіті-Центр", розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач належним чином виконував свої обов'язки та після закінчення дії договору суборенди продовжував користуватися орендованим приміщенням на тих самих підставах в порядку, передбаченими договором.

10 та 21 жовтня 2013 року листами підприємства "Тулліус-Компані" за № 118 та № 125 позивач був повідомлений про необхідність звільнення орендованого приміщення через відмову від укладення договору оренди.

Аналогічні вимоги були висунуті й адміністрацією ТЦ "Луганськ-Сіті-Центр", крім того, 1 листопада 2013 року з боку цієї адміністрації були здійснені заходи щодо примусового звільнення орендованого приміщення.

Позивач вважає, що діями відповідача та інших осіб, що діяли від його імені чи за його дорученням були порушені права позивача як користувача спірним приміщенням.

Відповідач, ПП "ТФ "Гармонія-2009", участь представника у судовому засіданні не забезпечив, відзив на позов не надав, однак це не перешкоджає розгляду справи.

Оцінивши обставини справи, вислухавши доводи представника позивача, суд дійшов наступного висновку.

Позивач звернувся з цим позовом до суду, оскільки вважає, що його право користування спірним приміщенням на підставі договору суборенди порушене відповідачем шляхом примусового звільнення цього приміщення.

Судом встановлено, що 20 липня 2009 року між ним (суборендар) та відповідачем (орендар) був укладений спірний договір суборенди № 0025 (а.с. 14 - 22), згідно з яким позивач прийняв у строкове платне користування (суборенду) приміщення, яке знаходяться в Торговому центрі "Луганськ-Сіті-Центр", розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Сторони домовились, що спірний договір діє протягом 1090 календарних днів (п. 5.1).

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 договору за умови виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, він має переважне право на укладення нового договору, для чого він має повідомити відповідача про намір укласти такий договір не пізніше ніж за 60 днів до закінчення договору.

Позивач належним чином виконував свої обов'язки та після закінчення дії договору суборенди продовжував користуватися орендованим приміщенням на тих самих підставах в порядку, передбаченими договором. При цьому, ані позивач, ані відповідач не звертався один до одного з пропозицією про укладення нового договору.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються загальними нормами глави 58 ЦК України, яка містить спеціальні норми параграфу 4 Найм будівлі або іншої капітальної споруди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 774 ЦК України передбачене право передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) за згодою наймодавця, при цьому строк договору піднайму (суборенди) не може перевищувати строку дії договору найму (ч. 2 ст. 774 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 наведеної статті до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

Суд погоджується з посиланням позивача на норму ст. 764 ЦК України, згідно з якою якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Матеріали справи містять листи підприємства "Тулліус-Компані" за № 118 та № 125 від 10 та 21 жовтня 2013 року (а.с. 23, 24), якими позивач був повідомлений про необхідність звільнення орендованого приміщення через недосягнення згоди щодо належного оформлення договірних відносин.

Як стверджує позивач, аналогічні вимоги були висунуті й адміністрацією ТЦ "Луганськ-Сіті-Центр", крім того, 1 листопада 2013 року з боку цієї адміністрації були здійснені заходи щодо примусового звільнення орендованого приміщення шляхом винесення в інше місце торгівельного та іншого обладнання позивача та обмеження доступу до нього.

Стаття 33 ГПК України містить обов'язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак жодних доказів щодо висунутих до нього вимог та проведення примусового звільнення орендованого приміщення з боку відповідача до справи не надано.

Вирішуючи цей спір, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим, частина друга цієї статті містить перелік способів захисту прав та інтересів, які заінтересована сторона має визначити при зверненні з позовом до суду.

Ані положення ст. 16 ЦК України, ані положення ст. 20 ГК України щодо переліку способів захисту цивільних прав та інтересів не передбачають таких способів захисту прав та інтересів, як визнання договору поновленим та зобов'язання виконати умови укладеного договору.

Виходячи з викладеного та наявних у справі документів суд вважає, що позивачем, з урахуванням положень ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України, не доведено у належний спосіб ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог саме до відповідача, тому у задоволенні позову слід відмовити з покладенням судових витрат на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову підприємця ОСОБА_1 відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення підписане 23.01.14.

Суддя А. Г. Ворожцов