Постановление суда № 36736795, 21.01.2014, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3859/13-ц

№ провадження 2/208/1473/13

УХВАЛА

21 січня 2014 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

у складі:

головуючого, судді Нельге Д.В.,

при секретарі Севастьянвій Л.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 «Про стягнення суми», у якому позивачі, посилаючись на те, що, вони являються засновниками ТОВ «Материк-Центр», якому відповідач завдала певні збитки, просять суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Материк-Центр» 64 303,50 грн. у рахунок відшкодування завданих відповідачем збитків.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій, посилаючись на те, що, діями відповідача було завдано майнову шкоду ТОВ «Материк-Центр», просить суд забезпечити вищевказаний позов шляхом накладення арешту на належні відповідачу: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а також автомобіль «Saturn», 1996р.в., д/№ НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник (кожен) проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечували, посилаючись на відсутність доказів, підтверджуючих співмірність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Ознайомившись із вказаною заявою, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно роз'яснень, наданих у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Вивчивши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що, вказана заява не містить будь-яких відомостей, підтверджених письмовими доказами, дослідивши які, можливо встановити, що, нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт, на праві власності належить відповідачу по справі.

Крім того, вказана заява не містить будь-яких відомостей, підтверджених письмовими доказами, які свідчать про обсяг позовних вимог, що позбавляє суд можливості встановити відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймаючи до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 «Про стягнення суми» - відмовити.

Копію ухвали суду направити на адресу позивача.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.293 ЦПК України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Нельга Д. В.