№ 3669312, 13.05.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2009 р.

№ 5/266-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

відкритого акціонерного товариства "Європейський банк розвитку та заощаджень",

м. Сімферополь

на ухвалу

господарського суду Київської області

від 17.02.2009р.

у справі

господарського суду Київської області

за позовом

відкритого акціонерного товариства "Європейський банк розвитку та заощаджень",

м. Сімферополь

до

товариства з обмеженою відповідальністю "Руза-ЛТД", м. Вишгород

про

стягнення 13500000 грн.

за участю представників:

позивача: Кулєшов В.Л. (пр-к за дов. від 18.03.2009р. № 77),

відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Європейський банк розвитку та заощаджень" звернулось до господарського суду Київської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Руза-ЛТД" 13500000 грн. заборгованість за кредитним договором від 31.08.2007р. № 90/07.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2009р. провадження у даній справі припинено на підставі п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати та передати справу до суду першої інстанції для розгляду, мотивуючи скаргу тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а саме ст. 22 ГПК України, ст.ст. 11, 509, 513, 544, 554, 569 Цивільного кодексу України.

Відповідач з даної справи не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ВАТ ТФБ "Контракт" та позивачем укладено договір застави майнових прав від 31.08.2007р. за яким позивач в забезпечення зобов’язань відповідача за кредитним договором від 31.08.2007р. № 90/07, який укладений між відповідачем та ВАТ ТФБ "Контракт" передав останньому предмет застави, заставна вартість якого становить 13500000 грн.

В зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту ВАТ ТФБ "Контракт" звернув стягнення на предмет застави та відповідно до п. 5.3 договору застави до позивача - заставодавця перейшли права вимоги за кредитним договором.

Отже, за своїм правовим характером договір застави майнових прав від 31.08.2007р. є договором поруки, який одночасно є договором відступлення права вимоги предмету застави.

Таким чином, правовідносини сторін за цим договором регулюються параграфом 3 глави 49 та главою 47 ЦК України, зокрема щодо предмету спору статтями 512, 514, 556 ЦК України відповідно до яких до нового кредитора (поручителя) переходять права кредитора за основним зобов’язанням в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач визначає свій статус як майновий поручитель та обгрунтовує позовні вимоги ст. 512 ЦК України, що підтверджує вищенаведене.

Пунктом 5.5 кредитного договору встановлено, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору або в зв’язку з ним, в тому числі що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів" у відповідності з його регламентом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про третейські суди" якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід’ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

Отже, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, враховуючи те, що на момент заміни кредитора у зобов’язанні за вищезазначеним кредитним договором третейське застереження було дійсне та беручи до уваги положення вищезазначених норм права, до позивача, як до нового кредитора перейшли всі права та зобов’язання первісного кредитора за кредитним договором в його обсязі та на його умовах, в тому числі і обов’язок вирішення спорів щодо задоволення своїх вимог за кредитним договором у третейському суді.

Згідно ч. 2 ст. 12 ГПК України, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб.

За таких обставин, висновок господарського суду першої інстанції, про припинення провадження у справі на підставі п.5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, колегія суддів визнає правомірним та обгрунтованим.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги та не заперечує правильність і законність оскаржуваного судового акту, який відповідає чинному законодавству України, підстав для скасування якого колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Ухвалу господарського суду Київської області від 17.02.2009р. у справі № 5/266-08 залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

Г.П. Коробенко