Постановление суда № 3665657, 15.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№К-33390/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2009 Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Сторони не повідомлялись.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2006

у справі№2-27/8160-2006А

за позовомБілогірського районного споживчого товариства

до Сімферопольської міжрайонної держаної податкової інспекції в АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2006, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 позов Білогірського РСТ задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ №0003001501 від 24.03.2006, №0003011501 від 24.03.2006, №0003021501 від 24.03.2006.

Судові рішення обґрунтовані тим, що у відповідача відсутні повноваження самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, змінювати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову у позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог Закону України «Про плату за землю» за період 2003, 2004, 2005 років, за результатами якої складено акт №36/15-03/01757350 від 06.03.2006.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0003001501 від 24.03.2006 на суму штрафних санкцій 1359,02 грн. у розмірі 10% від суми податкового боргу у розмірі 13590,20 грн.;

- №0003011501 від 24.03.2006 на суму штрафних санкцій 4330,83 грн. у розмірі 20% від суми податкового боргу у розмірі 21654,15 грн.;

- №0003021501 від 24.03.2006 на суму штрафних санкцій 94661,22 грн. у розмірі 50% від суми податкового боргу у розмірі 189322,44 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були надані наступні платіжні доручення до банку: №10 від 08.01.2004 на суму 300 грн.; №18 від 09.01.2004 на суму 300 грн.; №75 від 20.01.2004 на суму 300 грн. на сплату узгоджених сум відповідно до розрахунку №280 від 31.01.2003 (граничний термін сплати за грудень 2003 року - 30.01.2004). Ці суми були зараховані податковою інспекцією у рахунок погашення податкового боргу і пені згідно з календарною черговістю, та податковою інспекцією були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% з розрахунком кількості днів затримки 221, 222, 233 днів відповідно. Такі зарахування платежів і застосування штрафних санкції мали місце і в інших періодах, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи та були досліджені судом.

Таким чином, відповідач, вважав, що узгоджені суми по декларації (розрахунку), що підлягають сплаті 30.01.2004 року, були погашені фактично з затримкою.

З огляду на викладене відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми земельного податку, виконав своє зобов’язання зі сплати цього податку за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов’язання.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

З огляду на викладене, судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про неправомірне застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на землю, правильними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим залишити без задоволення, а ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2006 - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук О.А.Сергейчук

О.І.Степашко