Решение № 36608969, 09.01.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/1003/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/66/14 Головуючий у 1-й інстанції Мурашко А. О.

Доповідач Пилипчук Л. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Пилипчук Л.І.

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від27 вересня 2013 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 32 089,97 грн. за кредитним договором №KMKWSK00001246 від 17 березня 2005 року та судові витрати у розмірі 320,90 грн.

В обґрунтування позову банк зазначав, що 17 березня 2005 року уклав із ОСОБА_1 кредитний договір №KMKWSK00001246, за яким остання отримала кредит у розмірі 3 050,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Оскільки боржник порушувала умови кредитного договору щодо його повернення, на час звернення позивача до суду утворився борг на загальну суму 32 089,97 грн.

Заочним рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від27 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 13 654,30 грн. заборгованості за кредитним договором і сплачений судовий збір в сумі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції, стягнувши з відповідача повну суму нарахованої пені.

Вказує на безпідставне зменшення судом першої інстанції нарахованої відповідачеві неустойки, відсутність правового та фактичного обґрунтування такого рішення.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 17 березня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №KMKWSK00001246. За умовами вказаного договору банк надав позичальнику строковий кредит на строк до 16 березня 2007 року включно в розмірі 3 050,00 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 3,34% на місць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Умовами договору визначено, що починаючи з місяця, наступного за датою надання кредит, щомісячно надавати банку грошові кошти на рахунок для зарахування коштів з метою погашення заборгованості по кредиту, відсоткам і комісії за користування кредитом.

За змістом пункту 3.2 кредитного догвору, у разі несвоєчасної сплати заборгованоісті по відсотках і комісії банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення.

Встановлено, що відповідач належним чином не виконала обов'язків щодо повернення кредитних ресурсів та сплати відсотків.

З наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 24 липня 2013 року ОСОБА_1 мала заборгованість перед банком у загальному розмірі 23 089,97 грн., з яких:

- 1 924,17 грн. заборгованість за кредитом;

- 10 730,13 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 19 435,67 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Частково задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неповного виконання договірних зобов'язань зі сторони відповідача. При цьому, визначаючи загальний розмір заборгованості, місцевий суд виходив з того, що розмір неустойки належить зменшити з підстав його невідповідності розміру завданих збитків.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставного зменшення розміру неустойки районним судом, оскільки ним не встановлено фактичних обставин справи, не наведено розрахунків зменшення розміру неустойки та не вмотивовано своїх висновків, щодо зменшення саме до такої суми.

Однак, колегія суддів виявила порушення судом першої норм матеріального права, що є безумовною підставою для виходу за межі апеляційної скарги.

Сторони погодили, що кредит надавався на строк по 16 березня 2007 року включно.

Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк вимоги для банку розпочався з 17 березня 2007 року і закінчувався 18 березня грудня 2010 року включно.

Разом з тим, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом лише 06 вересня 2013 року.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що кредит відповідачці надавався для придбання корови, тобто для задоволення її споживчих потреб.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.31 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку.

З урахуванням встановлених обставин та цитованих норм, право банку на стягнення заборгованості погашено у процесуальному аспекті, а тому у позові належить відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Л.І. Пилипчук

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ Т.О. Кривчун

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук