Решение № 36558326, 10.01.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.01.14р. Справа № 904/8114/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Олькор", м. Жовті Води Дніпропетровської області

до Відділу державної виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області, м. П'ятихатки Дніпропетровської області

про стягнення 90 488,59 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: Довгий Г.І., довіреність №7 від 09.09.2013р.

Розумовський М. Г. - керівник

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Олькор" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області про стягнення 90 488,59грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до чинного законодавства на відповідача покладено обов'язок провести виконавчі дії по виконанню рішень суду. Однак відповідач свого обов'язку з виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2002р. по справі №21/359 на час звернення з даним позовом до суду не виконав, можливість його виконання втрачена, чим позивачу завдані збитки на суму 90 488,59грн.

Ухвалою суду від 23.10.2013р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 11.11.2013р.

У зв'язку з перебуванням судді Мілєвої І.В. на лікарняному 11.11.2013р. справа №904/8114/13 не розглядалася. Розгляд справи відкладено на 11.12.2013р.

Ухвалою суду від 11.12.2013р. задоволені клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (до 09.01.2014р.), про витребування у відповідача матеріалів виконавчого провадження по виконанню наказів господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2002р. № 21/359 та витребування з архіву господарського суду Дніпропетровської області справу №21/359, розгляд справи відкладено на 25.12.2013р.

25.12.2013р. ухвалою суду виправлено описку в ухвалі від 11.12.2013р. щодо дати наказу, матеріали виконавчого провадження по виконанню якого були витребувані судом.

25.12.2013р. розгляд справи відкладено на 08.01.2014р.

08.01.2014р. розгляд справи відкладено на 09.01.2014р.

У судове засідання з'явилися представники позивача.

У судове засідання представник відповідача, про дату, час та місце судового засідання повідомлений телефонограмою. Направив заперечення, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позивач не навів жодного доказу своїх тверджень.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, а також матеріали справи №21/359 (витребуваної з архіву господарського суду Дніпропетровської області) господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2002р. по справі №21/359 було звернуто стягнення на майно Єрастівського державного аграрного технікума ім.Є.К.Бродського на користь ТОВ «НВФ «Олькор» у сумі 78395,75грн., стягнуто з Єрастівського державного аграрного технікума ім.Є.К.Бродського на користь ТОВ «НВФ «Олькор» 4121,94грн. - суми індексації боргу, 6958,90грн. - річних, 894,77грн. - витрат по сплаті державного мита та 117,18грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду 31.10.2002р. було видано накази.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2004р. визнано незаконними постанови відділу державної виконавчої служби П`ятихатського районного управляння юстиції про закінчення виконавчого провадження від 22.01.2004р. по примусовому виконанню наказів господарського суду Дніпропетровської області №21/359 від 31.10.2002р.; визнано незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби П`ятихатського районного управляння юстиції з поновлення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказів господарського суду Дніпропетровської області №21/359 від 31.10.2002р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2004р. визнано неправомірними дії відділу державної виконавчої служби П`ятихатського районного управляння юстиції по прийняттю постанов про закінчення виконавчого провадження від 22.01.2004р. по примусовому виконанню наказів господарського суду Дніпропетровської області №21/359 від 31.10.2002р..

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2006р. судом було видано дублікати наказів по справі №21/359 на підставі письмової заяви Державної виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції у зв'язку з втратою оригіналів наказів при направленні їх ліквідаційній комісії.

Позивач вважає, що через невиконання рішення господарського суду від 09.10.2002р. йому при здійснення виконавчого провадження спричинені збитки у розмірі 90488,59грн.

У ст. 20 Господарського кодексу України зазначається, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються в тому числі і шляхом відшкодування збитків.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.87 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця суди повинні враховуючи викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239), зокрема в пункті 9 цього роз'яснення.

Так, згідно з п.9 Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.03.1994 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо. У розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.

Підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, є правопорушення, що включає в себе наступні елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів складу правопорушення виключає настання відповідальності.

Як на доказ неправомірності дій державного виконавця позивач посилається на: ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2004р., якою визнано незаконними постанови відділу державної виконавчої служби П`ятихатського районного управляння юстиції про закінчення виконавчого провадження від 22.01.2004р. по примусовому виконанню наказів господарського суду Дніпропетровської області №21/359 від 31.10.2002р.; визнано незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби П`ятихатського районного управляння юстиції з поновлення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказів господарського суду Дніпропетровської області №21/359 від 31.10.2002р.;

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2004р., якою визнано неправомірними дії відділу державної виконавчої служби П`ятихатського районного управляння юстиції по прийняттю постанов про закінчення виконавчого провадження від 22.01.2004р. по примусовому виконанню наказів господарського суду Дніпропетровської області №21/359 від 31.10.2002р.

Після визнання незаконними постанов та бездіяльності ДВС у 2004 році, вже у 2006 році Державна виконавча служба П'ятихатського районного управління юстиції звертається до суду з заявою про втрату оригіналів наказів при направленні їх ліквідаційній комісії та просить видати дублікати наказів. Зазначена заява ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2006р. задоволена. Вказане свідчить про намагання відповідача вжити належних заходів, спрямованих на виконання рішення суду.

Позивач не надав доказів звернення після 31.01.2006р. зі скаргою до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій.

Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб відповідача на момент розгляду даної справи не встановлений відповідними засобами доказування.

Наявні в матеріалах справи докази не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідача до відповідальності, а отже і не дають достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 1147,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення -з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.В. Мілєва Повне рішення складено 10.01.2014