№ 36529140, 24.12.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 грудня 2013 р. Справа № 802/4652/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Старожилової Дар'ї Олександрівни

представників сторін:

позивача: Тишківський С.Л. - представник за довіреністю;

відповідача: Міровський В.А., Кочут О.В. - представники за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006612201 від 14.11.2013р., № 0006602201 від 14.11.2013р., № 0006622201 від 14.11.2013р.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" (далі - ТОВ "Він-Скіф" або позивач) з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0006612201 від 14.11.2013р., № 0006602201 від 14.11.2013р., № 0006622201 від 14.11.2013р.

Позов мотивовано тим, що Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Він-Скіф" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 810/22/36966979 від 25.10.2013р. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства. На підставі висновків викладених в акті перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0006612201 від 14.11.2013р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 131 140 грн., з них, за основним платежем - 104 912 грн., за штрафними санкціями - 26 228 грн., № 0006602201 від 14.11.2013р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 216 089 грн., з них, за основним платежем - 179 909 грн., за штрафними санкціями - 36 180 грн. та № 0006622201 від 14.11.2013р., відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 32 916 грн. Позивач не погоджується з вказаними рішеннями, вважає їх протиправними та просить скасувати, оскільки вони є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесені з порушенням норм матеріального права та таких принципів адміністративного провадження як безсторонності, добросовісності, розсудливості та рівності всіх перед законом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав суду пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог, наголошували на тому, що перевірка проводилась згідно вимог податкового законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі виявлених порушень.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 19.02.20101р. за номером запису 11741020000008371, код за ЄДРПОУ 36966979, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.02.2010р. за № 42831, станом на період проведення перевірки перебуває на обліку у Вінницькій ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області та є платником, зокрема, податку на прибуток, податку на додану вартість.

На підставі направлень від 30.09.2013р. № 626/22, № 621/66, № 628/22, № 629/22, № 627/22, № 622/23 виданих Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, посадовими особами Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, згідно зі ст. 20, п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., наслідки якої відображені в акті № 810/22/36966979 від 25.10.2013р.

Плановою виїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Він-Скіф":

1) п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого, підприємством занижено податок на прибуток в сумі 179 909 грн., в т.р.:

- за 4 кв. 2011 р. - 35190 грн.

- за 2 кв. 2012 р. - 96256 грн.

за три квартали 2012 року в сумі 144 719 грн.;

2) п. 187.1 ст. 187, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 104 912 грн., в т.р.:

- за червень 2012 року в сумі 34 531 грн.,

- за липень 2012 року в сумі 55 386 грн.,

- за серпень 2012 року в сумі 1666 грн.,

- за вересень 2012 року в сумі 2511 грн.,

- за жовтень 2012 року в сумі 9881 грн.,

- за листопад 2012 року в сумі 937 грн.

та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2012 року всього в сумі 32 916 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006612201 від 14.11.2013р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 131 140 грн., з них, за основним платежем - 104 912 грн., за штрафними санкціями - 26 228 грн., № 0006602201 від 14.11.2013р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 216 089 грн., з них, за основним платежем - 179 909 грн., за штрафними санкціями - 36 180 грн. та № 0006622201 від 14.11.2013р., відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 32 916 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходив із наступного.

Так, перевіряючими в акті перевірки встановлено, що на порушення п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України підприємством до ряд. 3 Декларацій "інші доходи" сум безповоротної фінансової допомоги отриманої від фізичної особи ОСОБА_4 відповідно до прибуткових касових ордерів:

- від 11.10.2011р. № 6 на суму 4000 грн.;

- від 29.11.2011р. № 2 на суму 9000 грн.;

- від 13.12.2011р. № 8 на суму 70000 грн.;

та фізичної особи ОСОБА_5 відповідно до прибуткового касового ордеру від 13.12.2011р. № 7 на суму 70000 грн.

Перевіряючими, відповідно до вказаних документів, встановлено, що дані суми сплачувались як внесок до статутного фонду ТОВ "Він-Скіф". Також зазначено, що відповідно до статуту ТОВ "Він-Скіф" затвердженого загальними зборами учасників від 07.09.2010р. державна реєстрація якого пройшла 14.09.2010р. статутний фонд товариства складає 9251 грн.. Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Він-Скіф" № 4 від 12.05.2011р. прийнято рішення про збільшення статутного фонду до 300 000 грн. Нову редакцію статуту затверджено загальними зборами засновників від 12.05.2011р. державна реєстрація яких проведена 28.12.2011р. номер запису 1 1741050005007371.

Перевіряючими зазначено, що чинне законодавство України зобов'язує господарське товариство зареєструвати саме рішення про зміну розміру статутного фонду, яке з цього моменту набирає юридичної сили і є підставою для відображення в бухгалтерському обліку відповідних господарських операцій, пов'язаних з цим, а не факту зміни (у цьому випадку збільшення) статутного фонду.

Таким чином, в акті перевірки встановлено, що відповідно до наданих документів засновники ТОВ "Він-Скіф" здійснювали внесення готівкових коштів з метою поповнення статутного капіталу товариства до моменту державної реєстрації змін розміру статутного капіталу товариства, в зв'язку з чим на порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, ТОВ "Він - Скіф" занижено показники ряд. 03 Декларацій "інші доходи" всього на суму 153 000 грн..

Крім того, представники відповідача, в обґрунтування своєї позиції в цій частині, посилаються на правову позицію Верховного суду України викладену в постанові від 21.02.2012р., а саме, що закон зобов'язує господарське товариство зареєструвати саме рішення про зміну розміру статутного фонду, яке з цього моменту набирає юридичної сили і є підставою для відображення в бухгалтерському обліку відповідних господарських операцій, пов'язаних з цим, а не факту зміни (у цьому випадку збільшення) статутного фонду. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що кошти, отримані товариством від учасників як додаткові внески, до моменту здійснення державної реєстрації змін до установчого документу (статуту), в якому саме і містяться відомості щодо розміру та порядку внесення вкладів до статутного фонду, не можуть бути визнані прямою інвестицією в емітовані таким товариством корпоративні права, оскільки такі права не можуть виникнути до набрання ними чинності.

В ході розгляду справи судом встановлено, що протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" № 4 від 12.05.2011р. (а.с. 81-83) вирішено, зокрема, дати згоду на включення до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" ОСОБА_4 із пропорційним розподілом часток в статутному капіталі між двома учасниками товариства, в зв'язку з чим, було також вирішено збільшити розмір статутного капіталу ТОВ "Він-Скіф" до 300 000 грн.

Відповідно до прибуткових касових ордерів від 11.10.2011р. № 6 на суму 4000 грн., від 29.11.2011р. № 2 на суму 9000 грн., від 13.12.2011р. № 8 на суму 70000 грн. ОСОБА_4 було внесено готівкові кошти в загальному розмірі 83 000 грн. Разом з тим, відповідно до прибуткового касового ордеру № 7 від 13.12.2011р., ОСОБА_5 було внесено готівкові кошти в розмірі 70 000 грн. Наведені обставини підтверджуються копією касової книги (а.с. 84-88) та не спростовуються представниками сторін.

Суд приймає до уваги та погоджується з позицією контролюючого органу, однак, вважає за необхідне зазначити, що податковий орган визначаючи відповідне порушення не врахував та не надав належної оцінки тому, що як надходження коштів так і державна реєстрація рішення про зміну розміру статутного фонду товариства відбулись в одному звітному періоді.

В судовому засіданні представником позивача надані пояснення, що первинні документи, зокрема, прибутковий касовий ордер № 6 від 11.10.2011р. в сумі 4000 грн., № 2 від 29.11.2011р. № 2 на суму 9000 грн., № 8 від 13.12.2011р. на суму 70000 грн., № 7 13.12.2011р. на суму 70000 грн. товариством було віднесено на Кт 46 рахунку "Неоплачений капітал", в зв'язку з прийнятим рішенням засновників про збільшення статутного капіталу. На підставі цього ж рішення та на підставі затвердженого протоколу № 4 від 12.05.2011р. вказані кошти було перенесено в Кт 404 "Внески в незареєстрований статутний капітал".

Наведене безпосередньо впливає на формування показників декларації при подані відповідної звітності. Разом з тим, податкове повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов'язання по податку на прибуток містить в собі епізоди з якими суд не може погодитись, зокрема, щодо операцій з контрагентом позивача - товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція цільових комунікацій", а саме, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.04.2011р. по 01.07.2012р. встановлено їх завищення у загальній сумі 689 139 грн., в т.р. за 2 квартал 2012 року в сумі 458 364 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 230 775 грн.

Перевіркою встановлено придбання ТОВ "Він-скіф" металопрокату плоского в ТОВ "Агенція цільових комунікацій" на підставі таких документів: головної книги за 2011-2012р.р., оборотно-сальдових відомостей, аналізів та карток по рахунках, накладних на придбання товарів, накладних на списання ТМЦ, банківських та касових документів, товарно-транспортних накладних, авансових звітів, видаткових накладних, актів виконаних робіт.

Перевіряючими зазначено, що до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні на переміщення товарів від постачальника - ТОВ "Агенція цільових комунікацій" до покупця - ТОВ "Він-Скіф" у просторі, а також підтвердження факту отримання транспортних послуг.

Крім того, перевіркою повноти нарахування податку на додану за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р. встановлено його заниження на загальну суму 104 912 грн. та завищено від'ємне значенні з податку на додану вартість за грудень 2012 року всього в сумі 32 916 грн.

Відповідно до наданих до перевірки податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, приходних накладних, касових чеків, даних рахунків 644 "Податковий кредит", 301, 311, 631 з субрахунками, встановлено, що в перевіряємому періоді ТОВ "Він-Скіф" відносило до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню товарів у ТОВ "Агенція цільових комунікацій" та транспортних послуг на загальну суму ПДВ 137 828 грн.

Ретельно перевіривши доводи податкового органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф", на підставі рахунків-фактур № СФ - 0010608 від 11.06.2012р., № СФ - 120604 від 12.06.2012р., № СФ - 0130602 від 13.06.2012р., № СФ-130701 від 13.07.2012р., № СФ - 0190601 від 19.06.2012р. було придбано у товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція цільових комунікацій" самонарізи та прокат плоский з вуглецевої сталі

Факт придбання та поставки товару підтверджується наступними первинними документами:

- видатковими накладними: № РН-0130603 від 13.06.2012р., № РН-0130602 від 13.06.2012р., № РН-0130605 від 13.06.2012р., № РН-0130701 від 13.07.2012р., № РН-0190601 від 19.06.2012р. (а.с. 113,115,117,119,121);

- податковими накладними: № 23 від 13.06.2012р., № 24 від 13.06.2012р, № 27 від 13.06.2012р., № 27 від 13.07.2012р., № 39 від 19.06.2012р. (а.с. 114,116,118,120,122);

- актом виконаних робіт № 58 від 14.06.2012р. (автотранспортне перевезення) (а.с. 123), актами здачі-прийняття робіт (надання транспортно-експедиційних послуг) № ОУ - 160701 від 16.07.2012р., № ОУ-200603 від 20.06.2012р. (а.с. 125, 127);

- податковими накладними про надання транспортно-експедиційних послуг № 23 від 14.06.2012р., № 1703 від 16.07.2012р., № 1858 від 20.06.2012р.

Судом встановлено, та не спростовувалось представниками сторін під час розгляду справи, що придбаний у ТОВ "Агенція цільових комунікацій" товар позивач реалізував:

- ФОП ОСОБА_6, на підставі договору № 8 від 11.06.2012р., що підтверджується видатковими накладними № 8 від 15.06.2012р. № 40 від 19.07.2012р. (а.с. 165, 176);

- ПП "Будімідж", на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується видатковими накладними № 19 від 29.06.2012р., № 18 від 29.06.2012р., № 17 від 29.06.2012р., № 16 від 29.06.2012р., № 20 від 29.06.2012р. (а.с. 167-170, 175);

- ПП "Автотім БЦ", на підставі договору № 9 від 12.06.2012р., що підтверджується видатковими накладними № 9 від 15.06.2012р., № 10 від 15.06.2012р. (а.с. 171, 173);

- ТОВ "ТСК Центр", на підставі договору № 15 від 09.07.2012р., що підтверджується видатковими накладними № 53 від 02.08.2012р., № 41 від 19.07.2012р., № 54 від 02.08.2012р., № 44 від 20.07.2012р. (а.с. 178, 180, 187, 191);

- ТОВ "Українська промислова компанія "Крок", на підставі договору № 17 від 17.07.2012р., що підтверджується видатковою накладною № 42 від 20.07.2012р. (а.с. 182);

- ОСОБА_7, на підставі умовної домовленості, що підтверджується видатковою накладною № 37 від 16.07.2012р. (а.с. 184);

- ТОВ "Хімтекстиль", на підставі договору № 18 від 18.07.2012р., що підтверджується видатковою накладною № 43 від 20.07.2012р. (а.с. 185);

- ОСОБА_8, на підставі умовної домовленості, що підтверджується видатковою накладною № 35 від 16.07.2012р. (а.с. 189);

- ОСОБА_9, на підставі умовної домовленості, що підтверджується видатковою накладною № 36 від 16.07.2012р. (а.с. 190);

- ОСОБА_10, на підставі договору № 23 від 09.08.2012р., що підтверджується видатковими накладними № 64 від 09.08.2012р., № 69 від 13.08.2012р., № 70 від 14.08.2012р., № 68 від 10.08.2012р. (а.с. 193-195, 200).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі - Закон N 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV, п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (надалі - Положення № 88) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що усі вище перераховані накладні, які були оформлені в результаті здійснення господарських операцій в червні та липні 2012 року між TOB «Він-Скіф» та ТОВ «Агенція цільових комунікацій», відповідно до ст. 9 Закону N 996 XIV та п. 2.4. Положення № 88, є первинним документами, оформленими належними чином.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що ні перевіряючими, під час формування висновків акту перевірки, ні представниками відповідача, не ставилось під сумнів наявність у позивача при здійснені господарської діяльності власних чи орендованих складських/офісних приміщень, де могло б здійснюватись розвантаження, зберігання та подальше навантаження придбаного, а згодом реалізованого товару.

В судовому засіданні з'ясовано, що у позивача наявні складські приміщення, де могло б здійснюватись розвантаження, зберігання та подальше навантаження придбаного, а згодом реалізованого товару, про свідчать договір оренди № 09ВА-12 від 10.04.2012р. (а.с. 151-155), акт приймання-передачі майна в оренду (а.с.156), додатковою угодою № 4 від 01.04.2013р. (а.с. 157). Наведене свідчить про можливість здійснення операцій з поставки товарів від ТОВ «Агенція цільових комунікацій» на адресу ТОВ "Він-Скіф".

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

В ході судового розгляду справи з'ясовано, що у даних господарських операціях позивачем було досягнуто господарської мети, яка полягала у виготовлені продукції та її подальшої реалізації.

Не знайшло свого підтвердження відповідними належними та допустимими доказами, що дані господарські операції оформлені (задокументовані) позивачем з метою ухилення від оподаткування. Навпаки, факт придбання товару TOB "Він-Скіф" в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ «Агенція цільових комунікацій» підтверджується вище переліченими накладними, актами виконаних робіт.

Крім того, згідно детальної інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (а.с. 138, 139) розбіжностей не встановлено. Отже вказані вище обставини, свідчать про те, що господарська операція щодо поставки товару між TOB "Він-Скіф" та ТОВ «Агенція цільових комунікацій», була спрямована на реальне настання правових наслідків.

Що стосується встановлення, під час проведення перевірки ТОВ «Він-Скіф», відсутність контрагента - ТОВ «Агенція цільових комунікацій» за місцезнаходженням (стан «8»), то суд оцінює дану обставину критично, оскільки господарські операції з поставки металопрокату відбулись у періоді, що передував встановленню відсутності місцезнаходження підприємства-контрагента.

Посилання представників відповідача в обґрунтування своєї позиції на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, є безпідставними, оскільки як зазначено в даному наказі, Правила затверджені на виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1995р. № 7. Отже, зазначені Правила не регулюють правила ведення податкового обліку, бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток підприємств.

На підставі вищевикладеного, товарно-транспортна накладна не є документом, обов'язковість ведення і зберігання якого передбачена правилами ведення податкового обліку, бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток. Отже, її відсутність не впливає на правомірність формування валових витрат (витрат) відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Судом встановлено, що під час проведення перевірки у позивача були наявні всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов'язковий вид обліку, який ведеться суб'єктом господарювання. Первинні документи, в даному випадку, надано на підтвердження всіх господарських операцій.

Таким чином, TOB "Він-Скіф" віднесло витрати на суму 689 139 грн. та включило до податкового кредиту за перевіряємий період суму 137 828 грн., внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ «Агенція цільових комунікацій» на підставі відповідних накладних, які були видані останніми позивачу, а також первинних документів (накладних та актів виконаних робіт), що засвідчують факт здійснення господарських операцій.

Наведене дає можливість дійти до висновку, що зазначена податковим органом така підстава для безпідставного внесення до податкового кредиту суми 137 828 грн., завищення від"ємного значення з ПДВ за грудень 2012 року в сумі 32 916 грн. та безпідставного внесення до складу витрат (рядок 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), як ненадання перевізних документів (подорожні листи, ТТН) є передчасною.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки у позивача були наявні всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов'язковий вид обліку, який ведеться суб'єктом підприємницької діяльності. Первинні документи, в даному випадку, надано на підтвердження всіх господарських операцій.

Відтак, за сукупністю наведених обставин, суд прийшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу в цій частині викладених в акті перевірки № 810/22/36966979 від 25.10.2013р., з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративному судочинстві презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Суб'єкт владних повноважень повинен спростувати презумпцію своєї винуватості, адже вона дає можливість вважати встановленою неправомірність його рішень, дій чи бездіяльності. Позивач не зобов'язаний доводити ці обставини.

Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень - відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів. Однак презумпція винуватості позбавляє суд необхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщо вони не викликають обґрунтованого сумніву.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних рішень.

Крім того, оскаржувані рішення не відповідають критеріям визначеним у статті 2 КАС України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За сукупністю наведених обставин, позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки, позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006612201 від 14.11.2013р., № 0006602201 від 14.11.2013р., № 0006622201 від 14.11.2013р. рахуються вимогами майнового характеру, так як безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача. Тому, ставка судового збору, що підлягає стягненню в дохід бюджету становить 4 129 грн. 19 коп., з урахуванням 10 відсотків розміру ставки судового збору сплаченого при поданні позивачем адміністративного позову до суду.

Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (Постанова N 845) встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, стягнути судові витрати в дохід Державного бюджету шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 р. N 2135/11/13-11.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області № 0006612201 від 14.11.2013р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області № 0006602201 від 14.11.2013р.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області № 0006622201 від 14.11.2013р.

5. Стягнути в дохід Державного бюджету (отримувач: УДКСУ у м. Вінниці, код платежу: 22030001, код ЄДРПОУ отримувача: 38054707, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, рахунок отримувача: 31219206784002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в розмірі 4 129 грн. 19 коп. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять грн. 19 коп.) шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (вул. 30-річчя Перемоги, 21, м. Вінниця, 21027).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Свентух Віталій Михайлович