Постановление суда № 36470447, 23.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 грудня 2013 року м. Київ В/800/4848/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Рибченко А.О., Степашко О.І., Федоров М.О.,

розглянувши заяву державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.10.2013

у справі № 7/179 (22а-17647/08)

за позовом Українсько-ірландського малого спільного підприємства «Алвест ЛТД» (далі - Товариство)

до ДПІ,

за участю третьої особи, - державного підприємства «Енергоринок»,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009, позов задоволено; визнано недійсними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.09.2003 № 0000072303/0/713-23-60-14302437/6998.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.10.2013 зазначені судові акти попередніх судових інстанцій залишено без змін.

ДПІ звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.10.2013, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нове рішення по суті спору про відмову у позові, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.10.2007 у справі № АС-42/393-06.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту ухвали від 02.10.2013 у справі № 7/179 (22а-17647/08), про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України виходив з того, що у зв'язку з відмовою постачальника видати податкову накладну за наслідками поставки електроенергії Товариству останнє цілком правомірно відобразило у складі податкового кредиту ПДВ, сплачене у ціні придбаного товару, на підставі інших первинних документів, подавши до податкового органу скаргу на постачальника в порядку підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Водночас в ухвалі від 02.10.2007 у справі № АС-42/393-06, на яку посилається заявник, причиною невизнання права платника на податковий кредит став факт його формування на підставі податкових накладних, що оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, за відсутності факту звернення такого платника із скаргою на постачальника відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, наведені рішення Вищого адміністративного суду України не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, а є свідченням існування різних обставин у розглядуваних справах, за наслідками оцінки яких касаційний суд дійшов різних правових висновків.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у допуску справи № 7/179 (22а-17647/08) до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва А.О. Рибченко О.І. Степашко М.О. Федоров