№ 36356235, 26.12.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/2486/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Дурицької К.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Замури Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області про визнання протиправними дій, стягнення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача в затримці проведення розрахунку при звільненні, стягнути з управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області на його користь середню заробітну плату (грошове забезпечення) за час затримки - з 04.01.2013 по 30.05.2013 та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що наказом начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області № 4 о/с від 04.01.2013 його було звільнено зі служби за 64 «в» (через обмежений стан здоров'я) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114. Проте, грошова допомога при звільненні була виплачена позивачу частинами, 27 лютого 2013 року в сумі 2 361 грн. 39 коп. та 30 травня 2013 року в сумі 22 184 грн. 42 коп. Тому, ОСОБА_1 на підставі п. 1.14. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку - з 04 січня 2013 року по 30 травня 2013 року. Також, позивач зазначає, що очікування виплати належних йому сум необхідних для лікування хвороб, отриманих під час служби, призвели до завдання йому моральної шкоди, яку він оцінює в 10 000 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що доплата позивачу одноразової вихідної грошової допомоги була здійснена 30 травня 2013 року, оскільки між сторонами існував спір щодо її розміру, тому посилання ОСОБА_1 на ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України є неправомірним.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах кримінально виконавчої служби підпорядкованих Державній пенітенціарній службі України та наказом начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області №4 о/с від 04.01.2013 був звільнений зі служби за 64 «в» (через обмежений стан здоров'я) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (а.с.43).

Пунктом 4 вищевказаного наказу було визначено вислугу років позивача на день звільнення зі служби для виплати вихідної допомоги - 21 рік 05 місяців 01 день.

Згідно грошового атестату позивача №1 останньому належала до виплати грошова допомога при звільненні у розмірі 24767,30 грн. (а.с.43).

04.01.2013 управлінням Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області винесено наказ №14 о/с, яким відмінено пункт 4 наказу управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області від 04.01.2013 №4 о/с та визначено, що вислуга років позивача для виплати вихідної допомоги становить 02 роки 00 місяців та 27 днів.

З урахуванням внесених змін до наказу, відповідачем була обчислена ОСОБА_1 одноразова грошова допомога при звільнені у розмірі 50 % грошового забезпечення за кожний повний календарний рік у розмірі 2358,79 грн. Станом на 27.02.2013 дана сума банком була зарахована позивачу на особовий рахунок, про що свідчить банківська виписка за період з 01.02.2013 по 03.03.2013 (а.с. 45).

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач 12.02.2013 звернувся з позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області від 14.01.2013 №14 о/с. Визнано протиправними дії управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області щодо заміни грошового атестату на інший грошовий атестат в органах пенсійного забезпечення та стягнуто на користь ОСОБА_1 належну йому грошову допомогу в розмірі 24 767,30 грн.

Не погоджуючись даним рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року апеляційну скаргу управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року - без змін.

На виконання рішення суду, 22.05.2013 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який станом на 27.05.2013 був виконаний, кошти в сумі 22 408,51 грн. перераховані на розрахунковий рахунок позивача.

Вказані дії суд вважає правомірними з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 09.04.1992 за №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абз. 6 п. 10 цієї Постанови особи які звільняються зі служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих, що при попередньому звільнення не набули право на отримання такої допомоги.

В судовому засіданні встановлено, що причиною несвоєчасної виплати позивачу грошової допомоги при звільненні став спір щодо її розміру на основі тлумачення п.10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Вказаний спір було вирішено в судовому порядку, тому в даному випадку відсутня вина відповідача щодо несвоєчасної виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., то суд відмовляє в її задоволенні, оскільки відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Cуду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4, позивач мав зазначити, в чому полягає шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Отже, суд вважає, що позовні вимоги щодо відшкодування компенсації за заподіяну моральну шкоду також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено неправомірності рішень, дій чи бездіяльності відповідача, факту завдання шкоди, та як наслідок її розміру.

В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час згідно з частини 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає з боку відповідача порушень діючого законодавства та приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства України.

Відповідачем надано достатньо доказів, що спростовують вимоги позивача, а тому суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області необхідно відмови.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1, відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков

З оригіналом згідно.

Суддя В.І. Д'яков